Заголовок тимчасово відсутній

Порядок оподаткування операцій із продажу об’єктів нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, визначено ст. 172 ПК.

Відповідно до п. 172.1 ПК не оподатковується дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року, зокрема, земельної ділянки, що не перевищує норми безплатного передання, визначені ст. 121 ЗК залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки.

Таким чином, продаж земельної ділянки звільняється від обкладення ПДФО (а отже, і військовим збором, далі – ВЗ) за виконання таких умов (пп. 165.1.40, п. 172.1 ПК):

-дохід має бути отриманий не частіше одного разу протягом звітного податкового року;

-розмір земельної ділянки не повинен перевищувати норми безплатного передання, визначені ст. 121 ЗК залежно від її призначення;

-майно має перебувати у власності платника податків понад три роки. Ця умова не поширюється на майно, отримане платником у спадщину.

Якщо хоча б одна з таких умов не виконується, то дохід від продажу земельної ділянки обкладається:

-ПДФО за ставкою 5 % (п. 167.2, 172.2 ПК);

-ВЗ за ставкою 1,5 % (пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК).

При цьому базою оподаткування є ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу, але не нижча:

-або від оціночної вартості земельної ділянки, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітівпро оцінку – це державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система;

-або від ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем).

Щодо сплати податку на землю. Підпунктами «а» і «б» п. 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

-дані державного земельного кадастру;

-дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки абзац другий п. 286.5 ст. 286 ПКУ, який встановлює щомісячний обов’язок виконання податкових зобов’язань з плати за землю за перебування ділянки у власності, містить уточнення, відповідно до якого податкові зобов’язання з плати за землю виконуються «новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності», то при встановленні дати виникнення податкових зобов’язань з плати за землю платник має керуватися нормами п. 287.1 ст. 287 ПКУ в частині внесення плати за землю за фактичний період перебування у нього землі у власності або користуванні у поточному році. Тобто, юридична особа до якої протягом року перейшло право власності на земельну ділянку від іншого власника (придбання земельної ділянки приватної власності за цивільно-правовою угодою, внесення до статутного фонду тощо) сплачує земельний податок з дати держаної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

Раді допомогти, звертайтесь ще