Заголовок тимчасово відсутній

Законодавством установлено лише норму робочого часу в розрахунку на тиждень. Зокрема, у ст. 50 КЗпП зазначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому обмеження щодо встановлення більшої тривалості робочого часу передбачено саме щодо тривалості робочого часу в розрахунку на тиждень, а не на місяць чи рік. Водночас у ст. 52 КЗпП передбачено, що за п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджує власник (уповноважений ним орган) з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Правила внутрішнього трудового розпорядку та графіки змінності мають бути погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). У правилах внутрішнього трудового розпорядку, зокрема, указують: режим роботи працівників; робочі та вихідні дні; тривалість щоденної роботи; час початку й закінчення щоденної роботи.

Тому, так вихідні у понеділок і вівторок працівнику можуть бути встановлені, якщо специфіка роботи того вимагає, а ПВТР погоджені з трудових колективом. Мінсоцполітики у своїх листах (у т.ч. у згаданих вище) традиційно пояснює, що тривалість робочого часу на рік визначається на підприємствах, в установах й організаціях самостійно з дотриманням вимог ст. ст. 50–53, 67 і 73 КЗпП. І такий самий висновок можна зробити щодо норми тривалості на місяць, яку також не визначено законодавством.

Отже, якщо роботу працівники здійснюють відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем із дотриманням ст. ст. 50 і 52 КЗпП, то порушень щодо нормальної тривалості робочого часу немає. І якщо працівник, якому встановлено місячний оклад, відпрацював усі робочі дні (години) за графіком його роботи, то роботодавець повинен йому нарахувати посадовий оклад, установлений у трудовому договорі (штатному розписі) з дотриманням мінімальних гарантій щодо оплати праці (див. лист Мінсоцполітики від 21.02.2017 р. № 242/0/102-17/282). Тож у даному випадку немає потреби запроваджувати підсумований облік робочого часу.

Раді допомогти, звертайтесь ще