Платник податку – ТОВ, для здійснення своєї господарської діяльності відряджає своїх працівників в одноденне відрядження на автомобілі підприємства або на власному транспорті в інший населений пункт в межах території України для виконання службового доручення.
При цьому, паливо для автомобіля було придбано ТОВ та заправлено в бак автомобіля до дати відрядження. В такому випадку відповідно, інших витрат на відрядження, окрім добових витрат, немає (наприклад, проїзних документів, чеків на придбання пального та інших первинних документів).
Керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податків запитав у податківців:
- чи є наказ на відрядження документом, що підтверджує кількість днів перебування працівника у відрядженні для розрахунку витрат на відрядження (добових витрат) для застосування абзацу дванадцятого пп. 170.9.1 Кодексу;
- які документи є підтвердженням строку перебування працівника ТОВ у відрядженні?
Податківці проаналізували приписи статей 162, 163, 165, пп. 170.9.1, п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та вказали, що основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 №59 (далі – Інструкція №59). При цьому, інші підприємства та організації також можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.
Відповідно до абзаців четвертого та сьомого п. 4 розділу ІІ Інструкції №59, за відсутності наказу добові витрати не відшкодовуються. При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Податківці вказали, що суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 (далі – Постанова №98).
Так, Постановою № 98 передбачено, що в разі коли працівники відряджені в межах України, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються для відповідної держави згідно з додатком 1 до Постанови №98 (в межах України: сума добових витрат – 300 гривень; гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 900 гривень).
Пунктом 15 розділу І Інструкції №59 передбачено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв’язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені Постановою №98.
Враховуючи викладене, при відрядженні працівника, який їде до місця відрядження строком на один день, сума добових витрат в межах України визначається згідно з наказом про відрядження та є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження.
Також податківці заявили, що зазначена позиція погоджена з Міністерством фінансів України як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики.
Джерело: ІПК від 31.10.2024 №5070/ІПК/99-00-24-03-03