ФОП (позивач) звернувся до суду з позовом до податківців, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що висновки податківців складені за результатом фактичної перевірки, проведеної з порушенням норм податкового законодавства, за відсутності правових підстав для такої перевірки.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не дотримано порядок проведення фактичної перевірки, у тому числі, що обґрунтування її підстав, періоду та місця проведення перевірки, у зв`язку із чим прийняті на підставі незаконної перевірки оскаржувані рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував приписи статей 191, 61, 62, 75, 80, 81 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), свою попередню судову практику та вказав на таке.
У разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ, повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.
Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПКУ, щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні ст.81 ПКУ не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
У цій справі, суд першої інстанції встановив, що у наказі поряд із покликанням, зокрема, на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПКУ не міститься посилання на наявність будь-якої інформації щодо:
- порушень з боку позивача;
- ким та коли така інформація надана;
- не зазначено жодного доказу отримання такої інформації/звернення.
З огляду на викладене, ВС погодився із висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не дотримано порядок проведення фактичної перевірки, у тому числі, щодо обґрунтування її підстав, періоду та місця проведення перевірки, у зв`язку із чим прийняті на підставі незаконної перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.