Правила звільнення мобілізованого працівника при закритті ФОП

Найбезпечніший варіант у вашій ситуації — звільнити мобілізованого працівника не за ліквідацією ФОП, а за його заявою: або за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП), з виплатою всіх належних сум і компенсації за невикористані відпустки без вихідної допомоги.

Обґрунтування

1. Чому не варто застосовувати п. 1 ст. 40 КЗпП у вашій ситуації. При повній ліквідації роботодавця звичайно застосовують звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП із двомісячним персональним попередженням і виплатою вихідної допомоги не менше середнього місячного заробітку за ст. 44 КЗпП (ст. 44 КЗпП). Для ФОП така підстава теж можлива при припиненні діяльності, але строку 2 місяці у вас уже немає, тож дотриматися вимоги ч. 1 ст. 49‑2 КЗпП щодо попередження ви не зможете, що створює ризики оскарження звільнення.

2. Яку підставу краще застосувати. При припиненні діяльності ФОП закон прямо дозволяє звільняти працівників:

   • за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) — можна звільнити «день у день» за взаємною згодою;
   • за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП) — формально з двотижневим попередженням, але зацікавлені сторони можуть погодити більш короткий строк, оскільки заборони на це немає;
   • при цьому для мобілізованих обмеження діють лише на звільнення з ініціативи роботодавця, але не за заявою працівника чи угодою сторін, якщо ініціатива виходить саме від працівника (ч. 3 ст. 119 КЗпП — гарантії місця роботи під час служби).
     Тому практично й безпечно отримати від працівника заяву про звільнення та оформити припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 або ст. 38 КЗпП.

3. Як оформити звільнення мобілізованого працівника. Працівник подає заяву (паперову або електронну), у тому числі може надіслати поштою чи електронними засобами зв’язку; під час воєнного стану обмін трудовими документами допускається й електронно за ч. 2 ст. 7 Закону № 2136‑IX. На підставі заяви видаєте наказ про звільнення, погоджуєте дату звільнення. У день звільнення ви повинні:

   • видати копію наказу про звільнення;
   • надати письмове повідомлення про нараховані й виплачені суми при звільненні;
   • провести повний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП;
   • за вимогою працівника внести запис до паперової трудової книжки, якщо вона є
     (усі ці обов’язки встановлені ст. 47 КЗпП з уточненням строків розрахунку в ст. 116 КЗпП).

4. Які виплати належать працівнику. Незалежно від підстави (ст. 38 чи п. 1 ст. 36 КЗпП) ви нараховуєте й виплачуєте:

   • заробітну плату, що залишилась до виплати;
   • компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки та соціальної відпустки на дітей (якщо є право);
   • інші виплати, передбачені трудовим договором або локальними актами.
     Вихідна допомога обов’язкова тільки у випадках, прямо перелічених у ст. 44 КЗпП (серед них є звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП, але немає ст. 38 та п. 1 ст. 36), тому при звільненні за власним бажанням або за угодою сторін ви її не нараховуєте, якщо це не передбачено договором.

У вашій ситуації оптимально домовитися з мобілізованим працівником про дату і підставу звільнення, отримати від нього заяву й оформити припинення трудового договору за ст. 38 або п. 1 ст. 36 КЗпП з виплатою всіх належних сум без вихідної допомоги.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?