Облік банківської комісії у ЗЕД: витрати або первісна вартість

Комісію банку, яку за умовами контракту сплачуєте Ви постачальнику разом із вартістю товару, доцільно включити до первісної вартості запасів, якщо у ВМД ця сума врахована у митній (фактурній) вартості товару; якщо ж у ВМД комісія не включена, її варто показати як адміністративні витрати, а питання валютного контролю узгодити з банком на етапі платежу та оформлення документів.

Обґрунтування

1. Комісія як частина вартості товару, коли вона включена в митну вартість. Якщо при заповненні митної декларації сума доставки і банківської комісії постачальника вже включена у вартість кожної товарної позиції (наприклад, у фактурну / митну вартість у відповідних графах), то в обліку доцільно відображати всю суму інвойсу як вартість товару, проводкою: Дт 281 Кт 632 на повну суму, без виділення комісії окремим рядком як послуги. У такій ситуації Ви «платите постачальнику за товар» на суму інвойсу, де комісія є елементом ціни, тобто формує первісну вартість запасів.

2. Комісія як адміністративні витрати, коли вона не входить у митну вартість. Якщо у ВМД комісія банку не включена в митну вартість товарів, а інвойс містить її окремим рядком, то з погляду бухгалтерського обліку таку суму можна кваліфікувати як плату за банківські послуги і віднести на адміністративні витрати. Комісії банків та інші витрати, пов’язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, відносять до адміністративних витрат згідно з пунктом 18 НП(С)БО 16. У такому разі відображення можливе, наприклад: Дт 92 Кт 632 (або 685) на суму комісії.

3. Вплив на валютний контроль і розбіжність між інвойсом та ВМД. Для валютного контролю банк орієнтується на документи, які підтверджують грошове зобов’язання перед нерезидентом. Якщо інвойс містить загальну суму до оплати «товар + bank handling fee», а ВМД оформлена лише на суму вартості товару, банк може сприймати «надлишок» як оплату послуг (комісії), а не як перевищення за товаром. У такій конструкції розбіжність між сумою ВМД і сумою інвойсу пояснюється саме умовами контракту щодо сплати банківської комісії постачальника покупцем. Щоб уникнути претензій, важливо:

   • прямо прописати в договорі, що комісія банку постачальника є Вашим зобов’язанням і оплачується додатково до вартості товару;
   • щоб інвойс чітко розмежовував суму за товаром і суму комісії;
   • погодити з банком перелік підтвердних документів (договір, інвойс, можливо, лист-роз’яснення), на підставі яких він визнає одну частину платежу як оплату товару (під ВМД), а іншу — як оплату послуг (банківської комісії).

4. Практичний підхід для мінімізації ризиків. Найменше питань у контролюючих органів виникає тоді, коли:

   • або сума комісії «зашита» у вартість товару і відображена у ВМД, а в обліку вся сума інвойсу йде в первісну вартість запасів;
   • або комісія однозначно оформлена як окрема послуга, не пов’язана з митною вартістю товару, з відповідним відображенням у договорі та інвойсі, і тоді ВМД — тільки на суму товару, а комісія — адміністративні витрати.
     Остаточне рішення варто приймати виходячи з того, як фактично сформована митна вартість і що приймає банк як підставу для платежу.

У Вашій ситуації доцільно узгодити з митним брокером і банком, чи можна та чи доцільно включити комісію до митної вартості, і вже від цього будувати обраний варіант відображення в обліку.