Максимальна тривалість відпустки без збереження зарплати для нерезидента

Працівник-нерезидент може перебувати у відпустці без збереження зарплати стільки ж, скільки й резидент, залежно від підстави: «звичайні» відпустки за Законом про відпустки мають обмеження, а «воєнна» відпустка за Законом № 2136 може надаватися без обмеження строку в межах воєнного стану або до 90 днів для ВПО/осіб за кордоном.

Обґрунтування

1. Звичайна відпустка за угодою сторін — до 30 календарних днів на рік.
   За сімейними обставинами та з інших причин відпустка без збереження зарплати за угодою сторін надається на строк, визначений домовленістю, але не більше 30 календарних днів у році відповідно до статті 26 Закону № 504. Статус резидент/нерезидент для цих трудових прав не має значення.

2. «Воєнна» відпустка за згодою сторін — без обмеження 30-денним лімітом.
   У період дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки, але лише в межах періоду воєнного стану, що передбачено ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. У цю категорію може потрапити будь-який працівник, незалежно від резидентності, за згодою роботодавця.

3. Обов’язкова «воєнна» відпустка для ВПО/тих, хто виїхав за кордон — до 90 календарних днів.
   Роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу ВПО, тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування цього часу до відпускного стажу, згідно з ч. 4 ст. 12 Закону № 2136. Резидентність у податковому розумінні тут значення не має, важливий саме статус ВПО чи виїзд за кордон.

4. Інші обов’язкові відпустки без збереження — строки за ст. 25 Закону про відпустки.
   Існують також обов’язкові неоплачувані відпустки (наприклад, у зв’язку з доглядом за дитиною, інвалідністю, одруженням), строки яких встановлені ст. 25 Закону про відпустки; вони застосовуються до будь-яких працівників, якщо виконуються умови, незалежно від їх податкового статусу.

Для конкретного працівника-нерезидента треба визначити підставу відпустки (ст. 25, ст. 26 Закону про відпустки або ст. 12 Закону № 2136), і від цього залежатиме максимально можливий строк.