Можливість прийняття диспетчера на дистанційну роботу: питання

Так, прийняти диспетчера на дистанційну роботу можна, якщо характер його роботи дозволяє виконувати обов’язки поза приміщенням роботодавця з використанням ІТ-засобів, і при цьому відсутні небезпечні чи шкідливі виробничі фактори.

Обґрунтування

1. Вимоги до характеру дистанційної роботи Дистанційна робота — це форма організації праці, коли працівник виконує роботу поза приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці за своїм вибором із використанням інформаційно-комунікаційних технологій відповідно до ст. 60-2 Кодексу законів про працю України. Це означає, що диспетчера можна оформити дистанційно, якщо його функції можуть виконуватися через телефон, комп’ютер, спеціалізоване програмне забезпечення тощо, без фізичної присутності на об’єкті.

2. Обмеження щодо небезпечних і шкідливих умов Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється, що прямо встановлено Законом № 1213-IX, яким було доповнено КЗпП нормами про дистанційну працю (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України…). Якщо диспетчер працює у сфері, де його робоче місце має бути безпосередньо в зоні дії таких факторів (наприклад, на промисловому майданчику, де потрібен постійний фізичний контроль обладнання), дистанційна форма буде неможливою.

3. Практичні умови та оформлення Якщо диспетчерська функція полягає у прийманні дзвінків, координації виїздів бригад, фіксації подій у програмах, контролі руху транспортних засобів тощо через інформаційно-комунікаційні технології, така робота відповідає критеріям дистанційної. У цьому разі з працівником укладають трудовий договір про дистанційну роботу (за загальним правилом — письмовий відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 24 КЗпП, на який опосередковано вказують профільні матеріали з посиланням на КЗпП), або, за умов воєнного стану, можна застосувати спрощений підхід, якщо сторони домовились про форму договору на підставі Закону № 2136-IX.

4. Відповідальність за умови праці й обладнання При дистанційній роботі працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за безпечні й нешкідливі умови праці на ньому, тоді як роботодавець відповідає за безпечний технічний стан обладнання та засобів, які він передає працівнику для роботи, а також за проведення інструктажів з охорони праці, які можуть здійснюватися дистанційно, що випливає з внесених Законом № 1213-IX змін до КЗпП та Закону «Про охорону праці» (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України…).

Остаточна можливість прийняти конкретного диспетчера на дистанційну роботу залежить від того, чи можна його функції реально виконувати з використанням ІТ-засобів поза територією роботодавця без порушення вимог безпеки праці.