Ризики для українського ТОВ при працевлаштуванні за кордоном

Законодавство України не забороняє працівнику одночасно працювати в українській компанії та в іноземній.

Найбільший ризик можливий у накладенні робочих графіків, оподаткуванням іноземного доходу та можливим конфліктом інтересів.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n123 працівник має право реалізувати свої здібності шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.

В Україні працівник може мати лише одне основне місце роботи — це місце, де він працює на підставі трудового договору та яке він сам визначив як основне у відповідній заяві (п. 12 ст. 1 Закону про єдиний внесок https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text).

Основний ризик це порушення трудової дисципліни (робочий час) для обох сторін. Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку (ст. 139 КЗпП).

Якщо графіки роботи в українській та іноземній компаніях накладаються (наприклад, обидві роботи з 09:00 до 18:00), це є порушенням трудової дисципліни.

Український роботодавець має право звільнити працівника за невиконання обов'язків або прогул, якщо той витрачає робочий час на завдання іноземного замовника.

Дохід, отриманий від іноземного роботодавця, є іноземним доходом. Працівник зобов’язаний самостійно задекларувати такий дохід до 1 травня наступного року та сплатити податок за ставкою 18% (пп. 170.11.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965).
Військовий збір також сплачується з іноземних доходів.

Однак, якщо між Україною та країною іноземного роботодавця укладено міжнародний договір, працівник може зарахувати податки, сплачені за кордоном, для зменшення суми ПДФО в Україні (за наявності підтвердної довідки), але військовий збір (5%) все одно доведеться сплатити в повному обсязі.

Тобто, для українського підприємства ризики мінімальні, оскільки воно виконує роль податкового агента лише щодо тих виплат, які нараховує самостійно. Роботодавець не зобов’язаний перевіряти, чи працює працівник десь інде, якщо це не заважає виконанню посадових обов’язків. Проте, якщо працівник працює дистанційно, роботодавцю варто чітко зафіксувати робочі години в трудовому договорі, щоб уникнути звинувачень у оплаті часу, який фактично витрачався на іншого роботодавця.

Раді допомогти, звертайтесь ще!