Чи зобов'язане підприємство сплачувати екоподаток за оренду

З позиції податківців, так, навіть якщо маєте договір із комунальним підприємством видалення відходів.

Податківці вважають, що суб’єкт господарювання, який має дозвіл на розміщення відходів із встановленими лімітами та здійснює тимчасове розміщення побутових відходів (у тому числі контейнерах) до їх видалення шляхом вивезення відповідно до укладеного договору з підприємством комунального господарства на вивіз побутових відходів є платником екологічного податку

(див. роз’яснення в ЗІР, категорія 117.01 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41586).

Хоча ще донедавна за наявності відповідного договору податківці не визнавали суб’єкта господарювання платником екологічного податку (див. чинні до 06.05.2024 роз’яснення в ЗІР за посиланнями: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27737, https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27794; https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/507089.html).

Наразі вони зазначають, що підприємство не підпадає під визначення платника, лише якщо розміщує відходи на власних територіях як вторинну сировину (див. роз’яснення в ЗІР за посиланнями: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41680). Правда, це прямо передбачає й п. 240.5 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n5959.

Позиція, як і її кардинальна зміна, незбагненні. Особливо, якщо йдеться про тимчасове розміщення відходів із переданням їх у подальшому на утилізацію за договором.

Адже згідно з пп. 14.1.223 ПКУ:

"розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів."

У цій нормі (визначенні) взагалі не йдеться про тимчасове розміщення відходів.

А Закон України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text), який замінив чинний раніше Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 №187/98-ВР, на відміну від свого попередника не оперує такими поняттями, як «розміщення відходів» та «вторинна сировина». Саме із посиланням на норми скасованого Закону 1998 року ґрунтувалися положення Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПС від 16.12.2011 №258.

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0258837-11#o13

У цьому сенсі Закон №2320 у ст. 1 містить лише поняття «зберігання відходів»:

"зберігання відходів – утримання відходів на об’єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров’я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог."

Зважаючи на відсутність чіткої законодавчої визначеності (принаймні, до внесення змін до ПКУ) та змінність (несталість) позиції податківців із порушеного питання є такі варіанти дій:

• для ризикових – за наявності договору на утилізацію з комунальним або спеціалізованим підприємством не сплачуйте і не декларуйте екоподаток у разі утримання відходів не більше одного року. Але будьте готовими захищатися від податківців у судовому порядку. Як довід у суді можете навести, що зберігаєте, а не розміщуєте відходи, а тому не є платником екоподатку за розміщення відходів;
• для обережних – щоб уникнути спорів із податковими органами, щокварталу подавайте звітність з екологічного податку за розміщення відходів. У разі зміни позиції контролерів ви зможете скоригувати розрахунки, подавши уточнюючу декларацію.

Також радимо звернутися до ДПС за індивідуальною податковою консультацією. І вже приймати остаточне рішення та діяти виходячи із рекомендацій цієї ІПК саме щодо себе. Хтозна, можливо ваша власна ІПК міститиме вигідні для вас висновки щодо несплати екоподатку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!