Використання торгової марки: оформлення та уникнення дроблення бізнесу

Так, це можливо шляхом укладення ліцензійного договору або договору комерційної концесії, за умови належного оформлення та реальної господарської мети, щоб уникнути ризиків перекваліфікації як «дроблення бізнесу».

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863 за ліцензійним договором власник торговельної марки (ліцензіар) надає іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на визначених умовах. Торговельна марка може використовуватись у виробництві та реалізації продукції за умови надання такого дозволу.

Альтернативно можливе укладення договору комерційної концесії відповідно до ст. 1115 ЦКУ, якщо передається не лише ТМ, а й комплекс прав (технології, стандарти виробництва, ноу-хау).

Договір обов’язково укладається у письмовій формі. У ньому необхідно визначити: номер свідоцтва на ТМ, перелік товарів (класи МКТП), територію, строк, вид ліцензії (виключна чи невиключна), розмір та порядок сплати винагороди (роялті). Безоплатне користування ТМ створює ризик донарахувань.

З податкової точки зору роялті є доходом власника ТМ і включається до фінансового результату (оподаткування податком на прибуток — 18%). Водночас виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. Для користувача роялті включається до витрат при визначенні фінансового результату.

Щоб уникнути ризику кваліфікації як «дроблення бізнесу», важливо дотриматися вимоги ділової мети відповідно до пп. 14.1.231 ПКУ. Повинна бути економічна причина передачі права використання ТМ (розширення виробництва, інший регіон, додаткові виробничі потужності тощо). Підприємства мають фактично здійснювати самостійну господарську діяльність: окремі виробничі ресурси, персонал, активи, управління та розрахунки.

Також важливо, щоб розмір роялті відповідав ринковому рівню. За наявності ознак пов’язаності сторін можуть застосовуватись правила трансфертного ціноутворення (ст. 39 ПКУ).

Отже, передача права використання торговельної марки іншому ТОВ є законною за умови укладення письмового ліцензійного (або концесійного) договору, встановлення ринкової винагороди та наявності реальної господарської мети діяльності обох підприємств.

Раді допомогти, звертайтесь ще!