Чи потрібен наказ про облікову політику для нерезидента

Так, представництво нерезидента зобов’язане визначити та оформити облікову політику, навіть якщо воно не є юридичною особою і не є платником податку на прибуток.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text дія цього Закону поширюється, зокрема, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності. Отже, представництво зобов’язане вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність за правилами, встановленими законодавством України.

Згідно зі ст. 8 цього Закону підприємство самостійно визначає облікову політику — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Норма не містить винятків для представництв, які не є юридичними особами або не є платниками податку на прибуток.

Той факт, що представництво не є окремою юридичною особою, не звільняє його від ведення бухгалтерського обліку, оскільки воно здійснює господарські операції (фінансування від нерезидента, розрахунки з працівниками, оренда, придбання активів тощо), які підлягають відображенню в обліку відповідно до НП(С)БО.

Облікова політика зазвичай оформлюється наказом керівника представництва (або особи, яка діє на підставі довіреності нерезидента). У такому наказі визначаються, зокрема:

— методи амортизації;
— вартісні критерії віднесення до МНМА;
— методи оцінки вибуття запасів;
— порядок визнання доходів і витрат;
— організація документообігу.

Отже, незалежно від статусу платника податку на прибуток, представництво нерезидента повинно мати затверджену облікову політику як обов’язковий елемент організації бухгалтерського обліку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!