Визначення собівартості вантажних перевезень: шаблони та нормативи

Собівартість транспортних послуг логістичної компанії формується відповідно до НП(С)БО 16 «Витрати» з урахуванням специфіки найманого та власного транспорту.

Для найманого транспорту собівартість базується на вартості послуг субпідрядників, що відображається за дебетом рахунку 23 «Виробництво» у кореспонденції з рахунком 631 на підставі актів виконаних робіт і товарно-транспортних накладних. До складу таких витрат також можуть включатися витрати на страхування вантажу, якщо вони покладені на перевізника або логіста.

Для перевезень власним транспортом до собівартості включаються прямі матеріальні витрати (пальне, мастила, запчастини), прямі витрати на оплату праці (заробітна плата водіїв, експедиторів), нарахування на зарплату (ЄСВ), амортизація транспортних засобів, а також загальновиробничі витрати, пов’язані з експлуатацією автопарку. Загальновиробничі витрати обліковуються на рахунку 91 і щомісяця розподіляються на рахунок 23 пропорційно до пробігу, кількості рейсів або іншої бази, визначеної в обліковій політиці підприємства.

Документальним підтвердженням понесених витрат виступають товарно-транспортні накладні (Закон України «Про автомобільний транспорт», ст. 48, Правила 363), акти наданих послуг, внутрішні акти списання пального (подорожні листи, звіти про витрати ПММ), калькуляції вартості перевезення. Всі первинні документи мають містити обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Підприємство самостійно розробляє форму калькуляції на кожен вид послуги (наприклад, перевезення 1 т вантажу на 100 км) і затверджує її у наказі про облікову політику, що відповідає вимогам пп. 134.1.1 Податкового кодексу України. Як нормативну основу для формування собівартості можна використовувати також Методичні рекомендації, затверджені наказом Мінтрансу від 05.02.2001 № 65, які детально описують склад витрат у транспортній галузі.

Раді допомогти, звертайтесь ще!