Складнощі в узгодженні назв продукції між підприємствами-партнерами

Підприємство має право використовувати власну номенклатурну назву товару у своєму бухгалтерському обліку та первинних документах, у тому числі адаптовану під внутрішні потреби або під вимоги контрагентів. Таке право прямо випливає з норм бухгалтерського законодавства.

Зокрема, відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає систему облікових регістрів, спосіб реєстрації та узагальнення інформації, виходячи з особливостей своєї діяльності. У розвиток цієї норми Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну № 2, передбачають, що розпорядчим документом підприємство встановлює, зокрема:

правила документообігу та обробки облікових даних;
порядок аналітичного обліку запасів;
порядок контролю за рухом запасів і відповідальність посадових осіб;
одиницю натурального виміру запасів для кожної облікової одиниці (найменування або однорідна група/вид).
Отже, присвоєння товарам власних найменувань у межах бухгалтерського обліку є повноваженням самого підприємства і не потребує погодження з постачальником чи покупцем.

Водночас при складанні податкових накладних діють окремі вимоги податкового законодавства, які необхідно враховувати.

Як зазначили податківці в ЗІР
https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42072

«На всіх етапах постачання товарів/послуг до кінцевого споживача … у графі 2 “Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця” податкової накладної продавець повинен зазначати дані, які відповідають документам, що підтверджують їх придбання таким продавцем».
Принципово важливо, що податківці використовують формулювання «відповідають документам», а не вимагають повної текстової ідентичності номенклатурної назви. Законодавством не встановлено обов’язку дублювати назву товару дослівно на всіх етапах постачання.

Ризики виникають не через сам факт різних формулювань, а у випадку, коли:

змінена номенклатура у податковій накладній унеможливлює ідентифікацію товару як придбаного;
відсутній логічний та документально підтверджений зв’язок між «вхідною» та «вихідною» назвою.
Саме тому на практиці для зняття таких ризиків застосовують таблицю відповідності номенклатури, яка:

затверджується наказом керівника;
встановлює відповідність між номенклатурою постачальника, внутрішньою номенклатурою підприємства та номенклатурою для покупців;
використовує код УКТ ЗЕД як ключовий ідентифікатор товару.
Наявність такої таблиці прямо не вимагається ПКУ, але вона:

узгоджується з підходом, викладеним у ЗІР;
дозволяє обґрунтувати, що мова йде про один і той самий товар;
істотно знижує ризики претензій до податкових накладних.
Окремо слід зазначити, що обов’язку “підлаштовуватись” саме під вимоги покупця закон не встановлює. Покупець так само має право змінювати номенклатурну назву товару у власному обліку при надходженні та при подальшому продажу, за умови збереження ідентифікації товару та коректного коду УКТ ЗЕД.

Таким чином, різні номенклатурні назви одного й того самого товару у різних підприємств є допустимими. Визначальним є не формулювання назви як таке, а можливість довести, що за різними назвами стоїть один і той самий товар, що забезпечується кодом УКТ ЗЕД та, за потреби, затвердженою таблицею відповідності.

Раді допомогти, звертайтесь ще!