Додаткова угода: дебіторська заборгованість та фінансова допомога підприємству

Додаткова угода про перекваліфікацію авансу в безповоротну фінансову допомогу є правомірною, але вона тягне за собою податкові наслідки: постачальник не може зменшити ПЗ з ПДВ, а покупець - так, ви заначили вірно, він зобов’язаний нарахувати компенсуючі зобов’язання.

За загальним правилом, сторони можуть змінювати умови своїх зобов’язань за взаємною згодою, у тому числі змінити економічну суть авансу на безповоротну фінансову допомогу. Така можливість передбачена статтями 604 і 605 Цивільного кодексу України, які діють після скасування Господарського кодексу з 28 серпня 2025 року. В результаті укладення такої угоди підприємство визнає, що товари не будуть поставлені, а кошти залишаються у постачальника без зобов’язання їх повертати.

З точки зору ПДВ, така операція втрачає ознаки господарської діяльності, оскільки фактичного придбання товарів не відбулося. Згідно з пунктом 198.5 Податкового кодексу України, у випадках, коли товари чи послуги не використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. Відповідно, підприємство має скласти зведену податкову накладну з причиною «13» не пізніше останнього дня грудня 2025 року — саме в місяці підписання додаткової угоди.

Що стосується постачальника, то у 2019 році він уже нарахував податкові зобов’язання на суму отриманого авансу. Податковий кодекс України, пункт 192.1, дозволяє реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної протягом 1095 днів. Через те, що цей строк давно минув, постачальник вже не має можливості внести коригування до ЄРПН, а відповідно — не може зменшити податкові зобов’язання. Ця сума вважається остаточною і не підлягає зворотному відображенню.

У бухгалтерському обліку покупця додаткова угода оформлюється через списання дебіторської заборгованості на витрати. Проводки виглядають наступним чином: списання основної суми — Дт 944 (або 949) – Кт 371, закриття частини ПДВ — Дт 6442 – Кт 371, нарахування компенсуючих зобов’язань — Дт 949 – Кт 641/ПДВ.

Окремо варто враховувати, що строки позовної давності були зупинені на період карантину та воєнного стану відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Пукнт 19 був виключений лише з 4 вересня 2025 року. Це означає, що навіть заборгованість з 2019 року у грудні 2025 року ще не втратила чинності в юридичному сенсі, а отже, укладення додаткової угоди є не лише допустимим, а й безпечним інструментом закриття зобов’язання.

Таким чином, постачальник не має права формувати розрахунок коригування через закінчення строків, а підприємство, яке отримало послугу у вигляді «прощеного» авансу, має виконати всі обов’язки щодо ПДВ на підставі зведеної податкової накладної.

Раді допомогти, звертайтесь ще!