Вибір методу обліку запасів для виробництва електроенергії підприємством

Найбільш доцільним для виробництва електроенергії є метод середньозваженої або ідентифікованої собівартості, оскільки електроенергія є однорідним і не накопичуваним продуктом.

В обліку електроенергія класифікується як готова продукція, що належить до складу запасів (п. 6 НП(С)БО 9 «Запаси»), а її первісною вартістю вважається виробнича собівартість згідно з НП(С)БО 16 «Витрати». Згідно з п. 16 НП(С)БО 9, підприємство може обрати один із методів оцінки вибуття запасів: метод середньозваженої собівартості — зручний для безперервного виробництва, бо дає змогу усереднити витрати за період, або метод ідентифікованої собівартості — коли є можливість точно визначити витрати на окремі обсяги виробленої енергії.

Інші методи (наприклад, ФІФО) менш релевантні, оскільки електроенергія не зберігається на складі, а відразу споживається або реалізується. Усі витрати на виробництво електроенергії акумулюються на рахунку 23 «Виробництво» (паливо, амортизація, технічне обслуговування тощо), а потім списуються залежно від напрямку використання — на реалізацію (Дт 901), та на власні потреби (Дт 23, 91, 92, 93).

Якщо електроенергія споживається лише всередині підприємства, облік на рахунку 26 «Готова продукція» не ведеться, собівартістю електроенергіїї є витрати на утримання обладнання та амортизація, і вони просто розподіляються на відпвоідні напрямки за обраною базою (наприклад, потужність приладів що використовуютсья тим чи іншим підрозділом, або площа , або обсяг виробництва тощо)

Вибраний метод обов’язково має бути зафіксований у наказі про облікову політику.

Раді допомогти, звертайтесь ще!