Податкова має право перевіряти правильність визначення бази оподаткування з ПДВ за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів, оскільки згідно з абзацом другим п. 188.1 Податкового кодексу України, така база не може бути нижчою за звичайні ціни. Водночас презумпція звичайної (ринкової) ціни встановлена пп. 14.1.71 ПКУ: ціна, визначена сторонами договору, вважається звичайною, якщо податковим органом не доведено зворотне.

Отже, ДПС повинна надати докази того, що ціна, за якою завод реалізує продукцію, є нижчою за ринкову. Сам факт наявності відмінностей у цінах між покупцями не є підставою для автоматичного визнання заниження бази оподаткування. Контролюючий орган зобов’язаний надати об’єктивну інформацію про ринкові ціни (наприклад, офіційні статистичні дані, моніторинг ринку, цінові пропозиції інших виробників аналогічної продукції).

Різна ціна на один і той самий товар — звична практика, яка може бути зумовлена:

різними обсягами постачання (знижки за великі партії),

умовами оплати (знижка при передоплаті),

логістичними витратами (ціна залежить від місця постачання — складу постачальника або покупця),

тривалістю співпраці (знижки для постійних клієнтів),

спеціальними маркетинговими умовами або акціями.

Для захисту своєї позиції підприємство може розробити внутрішнє Положення про цінову політику, в якому прописати основні принципи формування ціни залежно від згаданих факторів. Також доцільно у письмовій відповіді, яку в будь якому разі потрібно надати податковій, вказати наступне:

зазначити, що відповідно до пп. 14.1.71 ПКУ ціна договору є звичайною;

обґрунтувати чинники, які вплинули на формування різних цін;

наголосити на обов’язку ДПС довести заниження бази, а не вимагати пояснень лише з боку платника.

Раді допомогти, звертайтесь ще!