Вважаємо, що витрати на сою для пуско-налагоджувальних робіт, за умови подальшої реалізації продукції, слід визнавати як витрати на освоєння нового виробництва, з подальшим оприбуткуванням виготовленої продукції.

Згідно з п. 8 НП(С)БО 7 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#o4, до первісної вартості основного засобу (в даному випадку заводу або устаткування) включаються, зокрема, витрати на налагодження обладнання, якщо вони безпосередньо пов’язані з доведенням об’єкта до стану, придатного до використання за призначенням.

Проте у вашому випадку є особливість: результатом пуско-налагоджувальних робіт буде продукція, що планується до реалізації.

У такому разі доцільно вести облік витрат на сою як витрат на освоєння нового виробництва, які накопичуються на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у кореспонденції з рахунками 20, 63, 65 тощо (Дт 39 Кт відповідного рахунку). Після завершення підготовчого етапу ці витрати розподіляються на собівартість продукції пропорційно обсягу її виробництва або рівномірно, відповідно до обраного підприємством методу, що має бути закріплено в обліковій політиці.

Оскільки продукція, отримана під час налагодження, не є браком, а придатна до реалізації, її слід оприбутковувати на рахунок 26 "Готова продукція" у кореспонденції з рахунком 23 або з рахунком 39 (якщо витрати були накопичені як витрати майбутніх періодів).

У податковому обліку витрати на пуско-налагодження, як і витрати на освоєння виробництва, не коригуються, отже відображаються за правилами бухобліку (п.п. 134.1.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10624).

Раді допомогти, звертайтесь ще!