Варто визначити за якими показниками вам краще (зручніше) розподіляти такі витрати між підрозділами.
Для такого розподілу можна використати середній час залученості такого автомобіля для різних процесів або кілометраж за даними подорожнього листа.

Такий коефіцієнт (пропорцію розподілу) можна визначити шляхом порівняння даних за декілька місяців роботи, або визначити планово при вводі в експлуатацію орієнтуючись, де такий автомобіль задіяний в першу чергу.
Наприклад, 40% часу здійснюється доставка покупця, а 60% - перевезення власної продукції та сировини.
Тоді відповідно і розподіл затрат буде 40/60 на 93 та на 91 рахунок.
В наказі про введення в експлуатацію, в обліковій політиці чи окремому документі про внесення змін до призначення використання такого транспортного засобу варто прописати такі пропорції.

Хоча всі такі витрати з рахунків 91,93 будуть потрапляти в витрати періоду формально з будь-якого з цих рахунків, але в разі перевірки, особливо якщо суми таких витрат на ремонти, паливо, амортизацію тощо досить значні, то податківці можуть "причепитися" саме до тієї частини, яка повинна була бути віднесена або на 91 рахунок до загально виробничих витрат, або на рахунки 20 (26,28) класу. Адже вартість доставки сировини повинна включатися до первісної вартості на підставі п.9 П(С)БО 9 Запаси як складова транспортно-заготівельних витрат.

Якщо ж такий варіант пропорційного розподілу важко чи майже неможливо визначити і відхилення значні кожного місяця, то може мати сенс відносити такі витрати на рахунок транспортно-заготівельних з подальшим розподілом в кінці місяця.
Тоді всі витрати протягом місяця накопичуються на рахунку 200 і в кінці місяця загальна сума накопичених ТЗВ розподіляється між залишком сировини на складі та тією сировиною чи готовою продукцією, що була використана у виробництві (вибула).

Раді допомогти, звертайтесь ще!