У випадку, коли українське підприємство (резидент, платник ПДВ, на ЗСО) виплачує винагороду фізичній особі-підприємцю – нерезиденту (громадянину Казахстану) за послуги з правового супроводу захисту прав інтелектуальної власності, зокрема підготовку претензії та подання заявки до митного реєстру, така виплата має низку податкових наслідків, які розглянемо по суті. Процедура досить складна.

По-перше, за нормами пп. 170.10.1 та пп. 170.10.3 ПКУ, дохід, виплачений фізособі-нерезиденту з джерелом походження в Україні, є об'єктом оподаткування ПДФО та військовим збором, а українська юрособа в цьому випадку виступає податковим агентом. Відтак, за загальним правилом, при виплаті нерезиденту доходу необхідно утримати ПДФО за ставкою 18% і військовий збір за ставкою 5% (пп. 170.10.1 ПКУ; Закон України від 25.07.2024 № 3619-ІХ). Базою оподаткування є сума винагороди у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату її нарахування або виплати (п. 164.4 ПКУ).

Проте, якщо нерезидент надає довідку про резидентство в Казахстані, видану компетентним органом цієї держави, належним чином перекладену та легалізовану, український податковий агент має право застосувати правила Конвенції між Україною та Республікою Казахстан про уникнення подвійного оподаткування. У такому випадку зазвичай доходи від незалежної професійної діяльності (наприклад, юридичні послуги) оподатковуються лише в країні резидентства особи, яка їх надає (п. 3.2, 103.4, 103.5, 103.8 ПКУ). Тобто, за наявності довідки, ПДФО не утримується, але військовий збір у будь-якому випадку має бути утриманий та сплачений, оскільки дія міжнародних договорів на нього не поширюється (пп. 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ, пп. 162.1.2 ПКУ).

Довідка - легалізована, перекладена, іилає компетентний (уповноважений) орган країни нерезидента, визначений Конвенцією, за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни. Вона діє тільки протягом того календарного року, в якому видана; п. 103.8 ПКУ дозволяє застосовувати норми Конвенції при виплаті доходів нерезиденту у звітному (податковому) році в разі надання ним довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік). Проте після закінчення звітного (податкового) року в обов’язковому порядку потрібно отримати від нерезидента відповідну довідку за цей рік.

Щодо ЄСВ: хоча в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 прямо не передбачено обов’язку нарахування внеску на винагороди нерезидентів, податкова на практиці наполягає на необхідності нарахування 22% ЄСВ на такі суми, особливо якщо договір укладено згідно з українським правом і місцем виконання вважається Україна. Тому безпечною позицією є або нарахування внеску, або отримання індивідуальної податкової консультації (див. листи ДПС № 431/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 05.02.2021 та № 233/ІПК/99-00-04-03-03-06 від 20.01.2021). Аргументи проти ЄСВ ґрунтуються на відсутності реєстрації нерезидента в Україні, а також укладенні договору за іноземним законодавством, проте такі позиції вважаються ризиковими.

У частині ПДВ, оскільки послуги мають юридичний та консультаційний характер, місцем їх постачання для ПДВ вважається територія України (пп. «в» п. 186.3 ПКУ). Отже, це оподатковувана операція. Оскільки постачальником є нерезидент, обов’язок із нарахування ПДВ покладається на отримувача послуг — українське підприємство (ст. 208 ПКУ). Воно має на дату першої події (оплата або акт) скласти податкову накладну на себе (тип причини «14») і зареєструвати її в ЄРПН. Сума нарахованого ПДВ відображається як у складі податкових зобов’язань (рядок 6.1 декларації з ПДВ), так і в податковому кредиті (рядок 13.1), за умови наявності належного первинного документа.

Крім цього, у випадку виплати доходу фізособі-нерезиденту, підприємство повинне подати об’єднану звітність із ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Але для цього необхідний РНОКПП нерезидента (ідентифікаційний номер платника податків в Україні). Якщо його немає — звітність подати неможливо, а отже, слід або наполягати на його отриманні нерезидентом, або офіційно документувати обставини, що перешкоджають цьому.

Таким чином, ключові податкові наслідки — це потенційне нарахування та сплата ПДФО (18%), обов’язкове утримання військового збору (5%), обов’язок нарахування ПДВ за місцем постачання, а також можливе нарахування ЄСВ (22%). Право на звільнення від ПДФО можливе лише за умови підтвердження резидентського статусу нерезидента за міжнародною Конвенцією.

Раді допомогти, звертайтесь ще!