ФОП — резидент України має повне право:
– укладати зовнішньоекономічний договір лише в іноземній валюті (без дублювання суми у гривнях);
– виставляти рахунки в тій самій валюті договору (наприклад, у євро);
– отримувати оплату від нерезидента у валюті через уповноважений банк.
Це не порушує вимоги про єдину національну валюту (гривню), оскільки такі операції є валютними і регулюються спеціальним законом — Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, який дозволяє їх здійснення у межах зовнішньоекономічних відносин. Стаття 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає, що суб’єкти господарювання України мають право самостійно обирати валюту контракту. Єдиною вимогою є дотримання порядку проведення валютних розрахунків через банківські установи. Хоча договір та рахунок можуть бути у валюті, у своєму бухгалтерському (податковому) обліку доходи та витрати резидент зобов’язаний відображати у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції (пп. 39.2.1.1, п. 44.1 ПКУ).