Законодавство не встановлює мінімального розміру роялті за використання торговельної марки (ТМ) між резидентами України; сторони можуть визначити будь-яку суму в договорі, аж до нуля. Періодичність оплати також визначається договором. Платежі роялті у грошовій формі звільнені від оподаткування ПДВ. Податкові органи можуть ставити під сумнів занижену вартість, однак судова практика, зокрема позиція Верховного Суду, підтверджує право сторін самостійно визначати ціну.

Обґрунтування

1. Мінімальний розмір роялті та обмеження по сумі

Чинне законодавство України не встановлює мінімального обов'язкового розміру роялті за використання торговельної марки між двома юридичними особами-резидентами.

Ціна є договірною: Ціна в операції з надання права користування ТМ визначається сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню ринкових цін (Податковий кодекс України, пп. 14.1.71).
Судова практика: Верховний Суд у Постанові від 27.07.2023 р. у справі №560/9332/22 підтвердив, що ціна може дорівнювати нулю, якщо сторони погодили відсутність будь-яких платежів. Суд відхилив доводи податкового органу, який намагався донарахувати дохід, виходячи з мінімальних ставок, встановлених іншими нормативними актами (зокрема, Постановою КМУ №72), оскільки вони не застосовуються до таких відносин.
Отже, розмір роялті не прив'язаний до вартості витрат на створення чи придбання ТМ. Сторони вільні встановити будь-яку економічно обґрунтовану суму або навіть передбачити безоплатне користування.

2. Періодичність оплати

Періодичність сплати роялті (раз на місяць, квартал, рік або одноразово) є договірною умовою. Сторони самостійно визначають цей порядок у ліцензійному договорі, керуючись принципом свободи договору (Цивільний кодекс України, ст. 627).

3. Оподаткування ПДВ

Операції з виплати роялті у грошовій формі не є об'єктом оподаткування ПДВ. Це прямо передбачено Податковим кодексом України, пп. 196.1.6.

Важливо: ця пільга стосується саме грошових платежів. Якщо роялті сплачується в негрошовій формі (наприклад, бартером), така операція оподатковується ПДВ на загальних підставах.

4. Позиція податкових органів

Податкові органи схильні розглядати безоплатне надання права користування ТМ або встановлення заниженої ціни як підставу для донарахування доходів. Як свідчить аналіз судової справи №560/9332/22, їхня аргументація полягала в тому, що:

Безоплатне користування ТМ забезпечує отримання економічних вигід.
Підприємство мало визнати дохід від безоплатно отриманих активів.
Однак, як зазначено вище, Верховний Суд не підтримав таку позицію, наголосивши, що:

Безоплатне отримання права користування ТМ не створює активу та не призводить до виникнення доходу в розумінні національних стандартів бухгалтерського обліку (П(С)БО 15 «Дохід»).
Податковий кодекс не містить норм, які б змушували нараховувати дохід у такій ситуації, а коригування фінансового результату на такі операції не передбачено.
Податковий орган не є суб'єктом оціночної діяльності і не може самостійно визначати вартість прав інтелектуальної власності.
Таким чином, хоча ризик претензій з боку контролюючих органів існує, наявна стійка судова практика на користь платників податків, яка підтверджує правомірність встановлення договірної ціни, в тому числі нульової.

Щодо оподаткування ПДВ, є норма кодексу, наведена вище, та ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27066

Раді допомогти, звертайтесь ще!