У ситуації, коли підприємство самостійно створило та зареєструвало торговельну марку (ТМ) і понесло лише витрати на реєстрацію (наприклад, 4000 грн до УІІВ), така ТМ не визнається нематеріальним активом у бухгалтерському обліку.

Згідно з п. 5 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99#o4), права на комерційні позначення (у т.ч. торговельні марки, фірмові найменування тощо), крім випадків, коли їх придбання оформлено як роялті, можуть бути об’єктами нематеріальних активів. Проте, відповідно до п. 9 НП(С)БО 8, витрати на створення торговельних марок власними силами не визнаються нематеріальним активом і відносяться до витрат звітного періоду, у якому були понесені.

Цей підхід обґрунтовано тим, що підприємство не має можливості достовірно визначити вартість самостійно створеної ТМ, оскільки до її вартості можуть входити численні складові, такі як рекламні витрати, ділова репутація, маркетинг, тощо. А достовірна оцінка - обов’язкова умова для визнання активу згідно з принципами бухгалтерського обліку.

Таким чином, у випадку самостійної реєстрації ТМ, всі витрати (реєстраційні збори, мито тощо) слід відображати у складі витрат на збут (рахунок 93).

Натомість, якщо торговельну марку придбано у третьої сторони (разом з правами на неї), тоді вона може визнаватися об’єктом нематеріальних активів. У такому разі, всі витрати на придбання ТМ, включаючи реєстраційні збори, держмито та оплату договору, формують її первісну вартість, яка обліковується через рахунок 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» і далі – на рахунку 123 «Права на комерційні позначення».

Раді допомогти, звертайтесь ще!