1.Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є офіційним документом, який надає право експлуатувати об'єкти, що здійснюють викиди, за умови дотримання встановлених нормативів. Такий дозвіл відповідає ознакам нематеріального активу (НМА) згідно з НП(С)БО 8, оскільки він є ідентифікованим немонетарним активом без фізичної субстанції, утримуваним підприємством з метою використання у своїй діяльності та від якого очікується отримання економічних вигод.
Витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням або створенням НМА, включаючи витрати на підготовку необхідної документації, накопичуються на субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Це відповідає загальному порядку обліку капітальних інвестицій.
Після фактичного отримання дозволу на викиди та його готовності до використання за призначенням (тобто коли підприємство має юридичне право здійснювати викиди на підставі цього дозволу), накопичені на субрахунку 154 витрати списуються на відповідний субрахунок рахунку 12 "Нематеріальні активи" (наприклад, субрахунок 127 "Інші нематеріальні активи").
Процедура отримання дозволу передбачає, що суб'єкт господарювання готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин. Ці витрати є необхідними для отримання самого дозволу.

Створення нематеріального активу "Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення", на наш погляд, є правомірним після фактичного отримання такого дозволу.
До моменту отримання самого дозволу, витрати на його підготовку (включаючи розробку документів) обліковуються як незавершені капітальні інвестиції у створення НМА на субрахунку 154 (або 1541, якщо такий субрахунок використовується підприємством для деталізації).
Нематеріальний актив як такий (тобто сам дозвіл, що дає право на викиди) визнається в балансі тоді, коли підприємство отримує цей дозвіл і може його використовувати. До цього моменту витрати є капітальними інвестиціями.

2.Строк амортизації = період, упродовж якого ви очікуєте використовувати дозвіл.
За замовчуванням, строк корисного використання не може бути необмеженим, тож встановіть облікову політику: наприклад, 10 років (умовно).

3.Наслідками отримання дозволу є: легалізація викидів, що дає право на провадження діяльності, а також встановлення нормативів для контролю за обсягами забруднення. Якщо діяльність суб’єкта господарювання пов’язана з викидами в атмосферу від стаціонарних джерел викидів, то він зобов’язаний виконувати вимоги законодавста і отримувати відповідні ДОЗВОЛИ, погодження і сплачувати екологічний податок .

4.Суми екологічного податку за викиди в повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення платники податку обчислюють самостійно щокварталу за формулою, наведеною у п. 249.3 ст. 249 ПК:
Пвс = (сума) (Мі × Нпі), і = 1, де:
• Мі — фактичний обсяг викиду забруднюючої речовини в тоннах (т);
• Нпі — ставка податку в поточному році за тонну забруднюючої речовини у гривнях з копійками;
• Пвс — сума екологічного податку за викиди в повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
При цьому платники податку виходять із фактичних обсягів викидів, ставок податку.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин встановлені у статті 243 ПК.

5. п. 249.3 ст. 249 ПК-формула обчислення екологічного податку; ст. 243 ПК- ставки податку;
п. 250.12 ст. 250 ПК- підстава для перевірки контролюючими органами правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення

Раді допомогти, звертайтесь ще!