Регулювання агентських договорів та підтвердження сплати ЄП у туризмі

Незважаючи на те, що укладання агентських договорів зараз передбачено нормами ГК, після втрати чинності цим кодексом такі відносини регулюватимуться нормами Цивільного кодексу (далі – ЦКУ). Щоправда у ЦКУ немає такого виду договору як агентський, проте згідно з ч. 1 ст. 6 ЦКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n42) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним принципам цивільного законодавства. У цивільному законодавстві діє принцип свободи договору, установлений ст. 627 ЦКУ: сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з огляду на вимоги ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, на звичаїї ділового обороту, вимоги розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочини, укладені повіреним, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя. Особливості договору доручення такі:

• договором може бути визначено строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст. 1001 ЦКУ);
• повірений має право на плату за виконання обов'язків за договором (ст. 1002 ЦКУ);
• у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які має вчинити повірений (ст. 1003 ЦКУ).

Таким чином, договори доручення і агентський дуже подібні між собою. І можна вважати, що агентський договір – це різновид договору доручення.

Згідно до п. 292.4ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Раді допомогти, звертайтесь ще!