Так.

У бухгалтерському обліку витрати на просування, в тому числі рекламу на інтернет-майданчиках, належать до витрат на збут і їх списують на 93 рахунок в тому періоді, в якому була така витрата. Якщо оплата була за кілька місяців (авансом), тоді всю суму розподіляють на дебет 39 рахунку, а списують частинами на 93 рахунок в той період, в якому була така витрата.

Якщо оплачували рекламу авансом у валюті, тоді оплату потрібно проводити в гривні за курсом НБУ на дату авансу. А закривати таку оплату потрібно за поточним курсом тією датою, коли отримали акти виконаних робіт. При цьому курсову різницю визначати не потрібно.

Якщо оплачуєте рекламу в валюті за фактом надання послуг, тоді оплату проводите по курсу НБУ датою надання послуг, тобто тією датою, що вказана в акті виконаних робіт. У разі після оплати, виникає курсова різниця і її необхідно визначати на дату оплати та на дату балансу.

Податок на прибуток

Податковий кодекс не передбачає особливих умов для витрат на рекламу, тому і малодохідні й високодохідні компанії ведуть облік витрат однаково за правилами бухгалтерського обліку.

Якщо компанія резидент відноситься до високоприбуткової, укладає договір з компанією нерезидентом, що зареєстрована в низькоподатковій країні (пп.39.2.1.2 ПКУ ) , тоді компанія резидент зобов'язана збільшити свій бухгалтерський фінансовий результат на 30% від вартості витрат на рекламу, сплачених та отриманих у компанії нерезидента (п.140.5 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10713 ).

Оскільки з 2025 р. Ірландію виключили з Переліку № 1045, то для нерезидентів зареєстрованих на її території вказана податкова різниця не застосовується.

Податок на репатріацію

Податок на репатріацію починаючи з 01 січня 2022 р. скасовано спецправилом пп.141.4.6 ПКУ

Відповідно з цієї дати оплата, отримана нерезидентом за рекламу, розглядається ПКУ як звичайна виручка (пп.141.4.1 ПКУ) .

ПДВ

Надання рекламних послуг у мережі Інтернет належить до електронних послуг (пп. 14.1.56-5 ПКУ)

А місце постачання будь-яких електронних послуг визначається за місцезнаходженням їх отримувача, незалежно від суб’єктного складу учасників операцій (п. 186.3-1ПКУ).

Тому ви як отримувач послуги повинні нарахувати з послуг нерезидента ПДВ (п.187.8 ПКУ). ПЗ нараховуються на дату першої події. На дату виникнення ПЗ договірну вартість перераховують у гривні за курсом НБУ та на гривневу вартість рекламних нерезидентських послуг “зверху” нараховують ПДВ за ставкою 20% (п. 208.2 ПКУ).

Платник повинен скласти ПН з типом причини «14» та зареєструвати її в ЄРПН.

Зареєстрована ПН з послуг нерезидента не лише підтверджує нарахування ПЗ, аде й одночасно є підставою для відображення платником податку у складі податкового кредиту.

Раді допомогти, звертайтесь ще!