Раніше податкова однозначно консультувала щодо віднесення ліцензій до складу нематеріальних активів. Але це стосувалося ліцензії, яка видавалася на 5 років і вартість якої була відома. Оприбутковувався нематеріальний актив, який амортизувався в обліку, а щодо сплати — обліковувалося зобов’язання, яке було частково довгостроковим та дисконтувалося (зокрема, оплата за останні три роки дії).

Але зараз, у період дії Закону № 481/95-ВР (у редакції Закону № 3173), коли:
а) термін дії — безстроковий (!);
б) оплата не є постійною, бо залежить від розміру мінзарплати;
в) загальна вартість активу також невідома, оскільки невідомо, скільки років буде підприємство користуватися такою ліцензією —

за сукупністю таких ознак можна стверджувати, що віднесення до нематеріальних активів не відповідає НП(С)БО 8.

Відповідно до п. 2.1 Методрекомендацій № 1327, придбаний або отриманий об’єкт нематеріальних активів зараховується на баланс, якщо одночасно виконуються такі умови:

підприємство здійснює його контроль;
існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;
його вартість може бути достовірно визначена.
Отже, вартість достовірно визначена бути не може, тому доцільно обліковувати як витрати майбутніх періодів:
Дт 39 Кт 685,
Дт 685 Кт 311.
Надалі протягом терміну дії одноетапного річного платежу, вартість списується щомісячно на відповідний рахунок витрат:
Дт 91–94, 23 Кт 39.

Які це будуть витрати — залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства. Їх відносять до складу тих витрат, де обліковуються витрати на зберігання пального, та/або куди списується вартість пального, яке зберігається.

Наприклад, якщо пальне використовується для службового легкового автомобіля, то вартість частини ліцензії списується на рахунок 92. Якщо це вантажні автомобілі, які надають послуги стороннім особам, то вартість ліцензії списується на рахунок 91, звідки розподіляється на виробничу собівартість послуг (на рахунок 23).

Раді допомогти, звертайтесь ще!