Не існує єдиної думки фахівців з цього питання.

Податківці схиляються до думки, що ліцензію потрібно обліковувати як нематеріальний актив (НА), але есперти з ними не погоджуються, бо вважають, що це витрати майбутніх періодів.

Згідно з визначенням у ст. 1 Закону № 222 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#n4 ліцензія — право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. При цьому вноситься запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб’єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Тобто після позитивного рішення органу ліцензування та внесення відповідного запису до реєстру підприємство набуває право провадити певний вид діяльності.

Оскільки «право на провадження діяльності» названо серед інших НА у п. 5 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99#o17 та зважаючи на дозвільну природу ліцензій у вітчизняній практиці бухобліку, їх зазвичай вважають НА. Тобто — немонетарним активом, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (п. 4 П(С)БО 8). Цьому сприяв і Мінфін (див. листи від 20.06.2006 р. № 31-34000-10-25/12966 та від 13.07.2009 р. № 31-34000-20-10/18896). Але якщо в першому листі держметодологи безапеляційно вказували, що довгострокову ліцензію на провадження певного виду діяльності обліковують як НА (за тих часів визначення НА ще містило умову про використання такого активу протягом періоду понад року), то в другому — вони висловлюються обачніше. На їхню думку, ліцензії відображають у складі інших НА за умови відповідності критеріям визнання активів.

Отже, аби ліцензія класифікувалася як НА, вона має одночасно відповідати таким критеріям (п.п. 4–6 П(С)БО 8):

- не має матеріальної форми;
- може бути ідентифікована;
- контролюється підприємством;
- існує імовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із її використанням;
- її вартість може бути достовірно визначена.
Якщо за оцінкою підприємства всі критерії дотримано, ліцензію включають до НА у складі групи «Інші нематеріальні активи» (субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи») з подальшою амортизацією. Але спочатку всі витрати, пов’язані з її придбанням, акумулюють на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Бухпроведення будут наступні:

Дт 377 Кт 311 – 800,00 оплачено за 1 рік ліцензію на право зберігання пального

Дт 154 Кт 377 – 4 000,00 отримано ліцензію

Дт 127 Кт 154 – 4 000,00 введено ліцензію як НА

Дт 92 Кт 133 - 66,67 нараховано амортизацію (прямолінійним методом)

Дт 377 Кт 311 - 800,00 оплачено наступний рік за ліцензію (так протягом інших періодів)

Дт 133 Кт 127 – 4 000,00 списано ліцензію після закінчення 5 річного строку її дії.

Метод амортизації НА підприємство обирає самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі вимоги визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуванням прямолінійного методу (п. 27 П(С)БО 8). Ліквідаційна вартість ліцензій завжди дорівнює нулю (п. 28 П(С)БО 8). Нараховують амортизацію з місяця, що настає за місяцем, у якому НА введено в господарський оборот, а припиняють — у місяці, що настає за місяцем його вибуття (п.п. 29 і 30 П(С)БО 8).

Суму амортизації ліцензії на пальне як НА, ми вважаємо, можна відносити до адміністративних витрат як витрати на обслуговування та управління підприємством, зокрема, на передбачені законодавством обов’язкові платежі (п. 18 П(С)БО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o39 ).

Проте не всі фахівці у сфері бухобліку вбачають у подібних ліцензіях НА. Загалом дискусії точаться навколо можливості ідентифікації такого об’єкта, контролю за ним та генерації безпосередньо ліцензією майбутніх економічних вигід.

Де які фахівці вважають, що ліцензія на зберігання пального відноситься до складу витрат майбутніх періодів. Тобто, кожний річний платіж відображається на рахунку 39 і щомісяця в пропорційному розмірі списується до витрат.

Основний аргумент для цього – неможливість достовірно визначити вартість ліцензії. Наприклад, підприємство не впевнене, що буде щорічно оплачувати вартість ліцензії. Можливо, після двох чи трьох років підприємство може перестати здійснювати ліцензійні платежі. Але в такому разі ліцензія перестає відповідати визначенню об’єкта нематеріальних активів, тому що вартість не може бути достовірно визначена.

Неможливість достовірно визначити вартість нематеріального активу стосується також всіх ліцензій із зберігання пального, що оплачуватимуться починаючи з 2025 року згідно з нормами Закону №3817-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20#n1695 , який прийшов на заміну Закону №481.

Суть в тому, що згідно з ч. 1 ст. 53 Закону №3817-IX річна плата за ліцензію складає:

- на право зберігання пального - в сумі 0,15 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж;
- на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - в сумі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж.
А ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки в ємностях та/або споживчій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), за умови що місткість кожної такої ємності не перевищує 250 літрів та загальна місткість таких ємностей та/або споживчої тари не перевищує 500 літрів включно, є безоплатною (див. ч. 2 ст. 53 Закону №3817-IX).

Тобто, вартість ліцензії буде змінюватися кожного року. Або може бути взагалі безоплатною.

За таких умов підприємство не може достовірно визначити вартість ліцензії за всі п’ять років. А тому немає підстав відображати таку ліцензію у складі нематеріальних активів.

У такому разі щорічна плата за ліцензію на право зберігання пального відображається у складі витрат майбутніх періодів і відноситься щомісяця у пропорційному розмірі на витрати. Оформити відповідне рішення можна наказом керівника підприємства, обґрунтувавши так, як ми зазначили вище.

На який рахунок відносити щомісячні частини вартості ліцензії залежить від особливостей діяльності кожного конкретного підприємства. Відносять до складу тих витрат, де обліковуються витрати на зберігання пального, та/або куди списується вартість пального, яке зберігається.

Наприклад, якщо пальне використовується для службового легкового автомобіля, то вартість частин ліцензії списується на рахунок 92. Якщо це вантажні автомобілі, які надають послуги на сторони, то вартість ліцензії списується на рахунок 91, звідки розподіляється на виробничу собівартість послуг (на рахунок 23).

Загалом усі ці міркування дискусійні, вони допускають різні тлумачення, тому бухоблік ліцензій, у т.ч. і паливних, залежить від професійних суджень менеджменту компанії.

Раді допомогти, звертайтесь ще!