Взаємовідносини покупця і продавця регулюються договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст.675 ЦКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3320 договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.676 ЦКУ).

На практиці методику розрахунку забезпечення кожне підприємство розробляє самостійно на власний розсуд, причому окремо для кожного виду продукції. Це обов’язково фіксують в обліковій політиці.

Крім того, зверніть увагу на п. 17 НП(С)БО 11 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#o31 , за яким розмір створеного забезпечення треба переглядати на дату кожного балансу.

Але нарахування гарантійного забезпечення має певні особливості: це можна робити раз на місяць, раз на квартал, раз у півріччя або один раз на кінець року. І використовувати суму такого забезпечення можна й в наступному році.

Тому підприємству слід в обліковій політиці закріпити не тільки методику розрахунку гарантійного забезпечення, а й періодичність такого розрахунку.

Зазвичай, розмір забезпечення встановлюють у відсотках доходу від реалізації продукції (товарів) за обраний період нарахування. Опиратися при визначенні розміру забезпечення можна на показники фактичних витрат на гарантійне обслуговування, гарантійні ремонти або заміни за звітний період (середній показник за кілька звітних періодів) тощо.

Нагадаємо, що забезпечення може бути використане для відшкодування лише тих витрат, під які воно сформоване (п. 16 НП(С)БО 11). Про це слід пам’ятати при створенні забезпечення під кожну окрему продукцію (товар). Але можна створити й одне спільне гарантійне забезпечення на всі види продукції (товару) і на всі види гарантій (заміни, ремонти, обслуговування). Це теж обов’язково закріплюють в обліковій політиці підприємства.

В обліку для таких забезпечень використовується субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

Щодо витрат на створення забезпечення виробниками певні пояснення надають Методичні рекомендації з формування собівартості в промисловості, № 373 https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0373581-07#o4 .

Оскільки ваше підприємство не є виробником обладнання, то ви як продавець нараховуєте гарантійні забезпечення за рахунком 93, а гарантійні витрати понад забезпечення списуєте безпосередньо на рахунок 93. Тобто проведення з нарахування забезпечення гарантійних зобов’язань – Дт 93 Кт 473.

Ремонт може бути здійснено як за адресою продавця (покупець доставляє обладнання для ремонту), так і за адресою покупця (продавець надсилає своїх спеціалістів до покупця).

Операцію з отримання від покупця обладнання на гарантійний ремонт зазвичай оформлюють актом приймання – передачі обладнання на ремонт.

У бухгалтерському обліку прийняте від покупця на гарантійний ремонт або гарантійне обслуговування обладнання, відображається на позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Для обліку руху запасних частин для ремонту обладнання в середині підприємства використовується накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення).

За результатами заміни запасних частин, працівником, який здійснював ремонт, складається звіт про ремонт обладнання, який є підставою для списання запасних частин та відображення такого списання у бухгалтерському обліку підприємства. (Дт 473 Кт 207)

Після проведення гарантійного ремонту, обладнання на підставі акту про повернення обладнання з ремонту повертається покупцю. В такому акті може бути зазначено обсяг робіт та замінених запчастин.

Зазначені первинні документи мають містити обов’язкові реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону №996.

У випадку недоцільності ремонту за рішенням продавця товар, який не відпрацював свій гарантійний строк, може бути замінено на аналогічний.

В такому випадку продавець вилучає несправний товар, а взамін надає новий. Операції з вилучення та заміни доцільно оформити актом про гарантійну заміну.

Відповідно до пп.134.1.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n10624 об’єктом оподаткування є дохід з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, на різниці, що виникають відповідно до положень ПКУ.

Нормами ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування власне за операціями з гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування. Тобто, операції щодо здійснення гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування визначаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Разом з тим, під час формування та використання забезпечення на гарантійне обслуговування виникатимуть податкові різниці, пов’язані з формуванням/використання забезпечень (пп.139.1.1 та 139.1.2 п.139.1 ст.139 ПКУ).

Щодо ПДВ, вважаємо, що операція з заміни/ремонту товарів в межах виконання гарантійних зобов’язань не є операцією з постачання та, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Така заміна здійснюється на виконання вимог закону, і її непотрібно розглядати як окрему операцію з поставки. Податківці не завжди з цим погоджуються.

Раді допомогти, звертайтесь ще!