Згідно зі ст. 28 Закону № 3817, зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для власного споживання та/або промислової переробки.

Ліцензія оформлюється на кожне місце зберігання пального, і отримувати її повинен суб’єкт, який безпосередньо здійснює зберігання.

Якщо орендодавець (підприємство А) не здійснює операцій із пальним, а лише надає в оренду порожній резервуар, ліцензію повинен отримати с/г виробник (підприємство Б). Він також має подати форму 20-ОПП щодо орендованої ємності, зазначивши адресу її розташування.

Ліцензія для власного споживання оформлюється за заявним принципом — потрібна лише заява та документ про сплату збору (розділ "Ліцензування" Закону № 3817).

Щодо паливороздавальної колонки — якщо с/г виробник планує заправлятися з цієї ємності, то її наявність не впливає на вимоги ліцензування. Головне — пальне має використовуватися виключно для власного споживання, не передаватися іншим суб’єктам і не зберігатися для третіх осіб.

Окрім ліцензії, необхідно виконати додаткові вимоги (виконати їх має с/г виробник - орендар):

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу — оскільки під час зберігання пального відбувається випаровування, необхідно отримати дозвіл перед початком експлуатації.
Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки — зберігання та роздача пального відносяться до таких робіт, тому потрібен дозвіл Держпраці.
Відповідність вимогам пожежної безпеки — необхідно отримати висновок або акт ДСНС про відповідність об'єкта вимогам пожежної безпеки.
Якщо пальне відпускається через паливороздавальну колонку виключно для власних потреб, така колонка є лише засобом вимірювання, а ліцензія на роздрібну торгівлю пальним не потрібна.

Раді допомогти, звертайтесь ще!