Заголовок тимчасово відсутній

Враховуючи положення статей 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (ЦКУ), термін позовної давності був зупинений у березні 2020 року у зв’язку з карантином, а потім з введенням воєнного стану, і на сьогодні його дія не відновлена. Таким чином, говорити про закінчення трирічного строку позовної давності для заборгованості не можна.

За відсутності актів звіряння слід провести аналіз первинних документів, які підтверджують існування заборгованості. Це можуть бути договори, накладні, акти виконаних робіт тощо.
Якщо з контрагентами відсутній зв’язок або вони не надсилають акти звіряння, складається внутрішній акт про неможливість отримання підтвердження.

Дебіторська заборгованість має залишатися в обліку до моменту:або її погашення контрагентом;
або встановлення факту її безнадійності (наприклад, ліквідація підприємства, неможливість стягнення заборгованості через суд тощо).
Кредиторська заборгованість також не підлягає списанню, оскільки строк позовної давності зупинено.

У фінансовій звітності заборгованість відображається на відповідних рахунках:дебіторська — на рахунках 36, 37;
кредиторська — на рахунках 63, 68 тощо.
В примітках можливо зазначити, що термін позовної давності не завершено через зупинення його перебігу відповідно до статей 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ.

На підставі статей 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, строки давності для заборгованості залишаються зупиненими з березня 2020 року, тому будь-які рішення про списання чи припинення обліку заборгованості не можуть базуватися на формальному завершенні строку давності. Заборгованість продовжує обліковуватися в балансі підприємства до моменту отримання належних юридичних підстав для її списання.

Раді допомогти, звертайтесь ще!