Заголовок тимчасово відсутній

Користування ліцензіями чи підписками податкова розглядає як нематеріальні активи. Але з точки зору бухгалтерського обліку логічніше розглядати це як витрати майбутніх періодів.

Позиція податківців така:

У консультації ЗІР, підкатегорія 102.05 ( https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41632), податківцями було надано роз’яснення, що комп’ютерні програми слід класифікувати як нематеріальні активи за двома варіантами:

Придбання обмеженої кількості копій комп’ютерної програми та використання їх виключно за прямим функціональним призначенням.-
У цьому випадку покупець є кінцевим споживачем, а нематеріальний актив слід відносити до шостої групи.
Придбання прав власності на програмну продукцію.
Таке програмне забезпечення є нематеріальним активом п’ятої групи.
У першому випадку доцільно використовувати субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи», у другому — 125 «Авторські права та суміжні з ними права».

Щодо строків корисного використання:
Для активів шостої групи (рахунок 127), згідно зі ст. 138 Податкового кодексу України, строк корисного використання визначається правовстановлюючим документом. Якщо строк дії права користування нематеріальним активом не встановлено, його визначає платник податку самостійно, але він не може бути меншим за два роки і більшим за 10 років.

До необоротних активів може належати лише об'єкт, строк корисного використання якого перевищує один рік. Однак у цьому випадку термін використання визначається періодичністю сплати, тобто він не є більшим за рік. Відтак, більш коректно відображати цей актив у складі витрат майбутніх періодів, незважаючи на пояснення податкової служби.

Це пояснюється тим, що сам факт називання такого об'єкта комп’ютерною програмою не спростовує його природи, яка за своєю суттю подібна до підписки на періодичні видання. Таке користування традиційно відносилося до витрат майбутніх періодів.

Обґрунтування своєї позиції слід закріпити у розпорядчому акті підприємства.

Раді допомогти, звертайтесь ще!