Заголовок тимчасово відсутній

Договірні відносини, які виникають між орендарем та орендодавцем, регулюються Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

Відповідно до частини першої ст. 283 ГКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n1895 за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою постановою КМУ від 29.12. 2010 року № 1253 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1253-2010-%D0%BF#Text . Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди (пп. 170.1.2 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 ).

З огляду на це доцільно визначити чи встановлено мінімальну суму оренди. Від того доцільно в договорі оренди привести розмір орендної плати у відповідність до діючого законодавства. Адже формально, обидві сторони несуть відповідальність за відповідність умов договору оренди вимогам законодавства.

Останні роки (ковід та воєнний стан) практики перевірки з цього питання не маємо.

Раді допомогти, звертайтесь ще!