Заголовок тимчасово відсутній

У викладеному тексті є кілька помилок, які потрібно виправити згідно з українським правописом та граматикою. Ось переписаний текст з виправленнями:

У відповідності до ПСБО 9 та Методичних рекомендацій № 373, листа Мінфіну від 14.03.2005 р. № 31-04200-30-10/3778, вважаємо, що витрати на доставку з порту на площадку, зокрема розвантажувальні роботи та витрати на експедитора, належать до Транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), якщо договір із Зберігачем-Покупцем не містить відомостей про спосіб, яким буде доставлено вантаж на зберігання, та умов щодо такої доставки. Тоді переміщення товару до місця зберігання буде виключно "витратами (будь-якими) підприємства, пов’язаними з транспортуванням запасів від постачальників (станцій, причалів) до місця їх використання" - отже, ТЗВ.

Порівняймо:

ПСБО 9 (https://zakon.rada.gov.ua/go/z0751-99) передбачає оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Пункт 20 Методичних рекомендацій № 373 передбачає віднесення до ТЗВ таких витрат:

оплата тарифу (фрахту) за перевезення та розвантаження-навантаження вантажів залізничним, водним, автомобільним або повітряним транспортом (за умови, що такі витрати покладаються на покупця);
провізна плата з усіма додатковими зборами (крім штрафних санкцій), якщо такі витрати покладаються на покупця;
витрати на протипожежну та сторожову охорону при транспортуванні запасів до покупця (до вашої компанії) транспортом (за умови, що такі витрати покладаються на покупця);
витрати з доставки та розвантаження на складах підприємства запасів, що надійшли (крім оплати праці постійних складських працівників, яка належить до витрат на утримання заводських складів).
До ТЗВ можуть бути віднесені витрати з розвантаження, оплачені:

стороннім підприємствам;
власному персоналу, який одержує окрему оплату за розвантаження запасів.
Отже, на мою думку, вони вважаються ТЗВ, якщо жодним чином у договорі з покупцем вони не були зазначені, а місце відправлення - порт - не було визначене у договорі як місце, з якого товар починає шлях до покупця.

З іншого боку, доставка товарів до покупців – це витрати на збут (п. 19 НП(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318). Зокрема, до витрат на збут включаються витрати на транспортування, перевалку та страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиторські та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (бази) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; витрати на зберігання товарів (готової продукції на складах).

Але у цьому разі роль покупця до зберігача переходить тільки тоді, коли товар буде відвантажено з його складу та зберігатиметься, тому доставка до складу зберігання з будь-якого погляду виглядає як транспортно-заготівельні витрати.

Щодо проблем з можливим неправильним визначенням ТЗВ як витрат на збут - така помилка не матиме значних податкових наслідків, якщо весь товар буде продано протягом звітного періоду, тому незважаючи на деяке спотворення показників, загальний фінансовий результат залишиться незмінним.

Раді допомогти, звертайтесь ще!