Заголовок тимчасово відсутній

1. Корпоративною картою сплачувати - можна.

Положення №2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002500-19#Text
32-1. Суб’єкти господарювання-резиденти (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) мають право здійснювати розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором) з експорту/імпорту товарів за допомогою електронного платіжного засобу, якщо операція за одним таким договором в один операційний день не перевищує незначний розмір. (400 тисяч гривень - згідно ст. 20 Закону Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n584)
Отже, якщо договір укладено між підприємством та орендодавцем, розрахунок безпосередньо працівником за кордоном за оренду корпоративною карткою буде використанням підзвітних коштів.

Щодо оплати послуг нерезиденту за оренду житла за кордоном, ще нещодавно позиція податківців була фіскальною - такий дохід мав и оподатковуватися податком на доходи нерезидента 15%, якщо інше не встановлено міжнародним договором ((п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 ПКУ). Однак наразі маємо роз'яснення http://tax.gov.ua/data/material/000/657/779224/InfoList5_2024.pdf
якщо резидент здійснює виплату лізингової/орендної плати нерезиденту за договорами оперативного лізингу/оренди нерухомого майна, що знаходиться поза межами України, то такі виплати не є доходом нерезидента з джерелом походження з України, що підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидентів (п.п. 141.4.2.ПКУ)

2. Обов'язково потрібно документальне офромлення. Має бути договір між підприємством та орендодавцем. Директор має надавати звіт про використання коштів - згідно ст.170.9.3 ПКУ при сплаті карткою це може бути звіт в довільній формі, але мають бути надані документи, що підтверджують отримані послуги.

Але, само по собі надання працівнику (директору) оренди житла за рахунок підприємства є наданням додаткового блага. Якщо працедавець житло орендує і надає для безоплатного проживання працівникові, такий дохід вважається додатковим благом, згідно з пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, як вартість безоплатно отриманих послуг, визначена за правилами звичайної ціни. Звичайною ціною в цьому разі вважається ціна, встановлена сторонами договору оренди (пп. 14.1.71 ПКУ). Дохід підлягає оподаткуванню ПДФО 18%, із застосуванням натурального коефіцієнту, та ВЗ 1,5%, податки мають бути утримані саме з працівника (директора). У разі наявності в колективному договорі чи в трудовому договорі умови про оплату житла, така виплата є частиною фонду заробітної плати, та є базою для ЄСВ. Для працедавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати (основна та додаткова), інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, і сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Отже, якщо форма оплати праці у вигляді компенсації вартості оренди житла або у вигляді надання безоплатних умов для проживання не встановлена в колективному (або принаймні у трудовому) договорі, то підстав для нарахування ЄСВ немає. А якщо така компенсація передбачена колективним або трудовим договором і включена ними до фонду оплати праці, то на вартість проживання нараховуватиметься ЄСВ одночасно з іншими доходами працівників, які включені до бази нарахування ЄСВ ст. 7 Закону про ЄСВ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#n169

Щодо "списання на витрати". За ПСБО 16 https://zakon.rada.gov.ua/go/z0027-00 будь-які витрати ми обліковуємо як витрати, іншого варіанту кудись списати витрати в бухобліку крім на витрати - немає. В даному випадку, оскільки такі витрати не пов'язані із операцінйою діяльністю підприємства, разунком для списання таких витрат йомвірно накраще підійде Дт949. Щодо податкових різниць, якщо підприємство їх застосовує - в даному випадку має місце надання додаткового блага фізособі, що є платником податку на доходи фізичних осіб, отже, згідно 140.5.10 ПКУ тут податкові різниці не застосовуються, іншими словами - все відбувається за бухобліком, тобто такі витрати зменшують фінансовий результат як в бухгалтерському так і в податковому обліку.

Уникнути оподаткування проживання фізичної особи - директора немає ніяких можливостей (адже мова не йде про відрядження)

На мій погляд, замість вищезазначеного, виплата директору щомісячної матеріальної оподаткованої допомоги , яка оподатковується так само як заробітна плата (ПДФО, ВЗ та ЄСВ) щоб він міг за свій кошт орендувати приміщення, значно спрощує процес. Це не потребує від підприємства ніяких договорів та відносин із нерезидентом, все вирішується через зарплату працівнику.

Раді допомогти, звертайтесь ще!