Заголовок тимчасово відсутній

Добові доцільно визнати додатковим благом, а дистанційну роботу ввести наказом згідно із заявою працівника.

Відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи. Воно передбачає обов’язкове повернення на підприємство і звітування за понесені витрати.

Згідно з пп. 170.9.1 ПКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965) фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Доказу повернення з відрядження немає, тому добові варто визнати додатковим благом працівника та оподаткувати ПДФО 18% (з натуральним коефіцієнтом) та ВЗ 1,5%.

Згідно зі ст. 24 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141) для введення дистанційної роботи з працівником укладається окремий індивідуальний письмовий трудовий договір, але враховуючи норми ст. 60-2 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571) на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.

З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Тобто наказ і ознайомлення з ним працівників мають бути обов’язково.

Якщо ініціатива введення дистанційної роботи виходить від працівника, наказ видається на підставі такої заяви.

Раді допомогти, звертайтесь ще!