Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до п. 4 П(С)БО 16 нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Отже, в основі розподілу загальновиробничих витрат є розрахунковий (плановий) показник очікуваного середнього обсягу діяльності з виробництва продукції (робіт, послуг), пропорційно до якого розподіляються фактичні змінні та постійні загальновиробничі витрати.

Жоден із чинних П(С)БО не дає ні більш докладного пояснення, ні зразка розрахунку нормальної потужності. Законодавчих чи нормативних актів, які містили б алгоритм розрахунку нормальної потужності підприємства для розподілу загальновиробничих витрат, також немає.

Зважаючи на ці обставини, на мою думку, підприємство на підставі положень п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік вправі самостійно визначитись із методикою такого розрахунку в наказі про облікову політику.

Визначення необхідної виробничої потужності підприємства, з позицій економічного планування, здійснюється під час проведення техніко-економічного дослідження з урахуванням:

– прогнозованого попиту і прогнозованого ступеня проникнення на ринок для конкретного виробу;

– наявності необхідних ресурсів;

– типу виробництва (одиничне, серійне тощо);

– виду виробленої продукції або надання послуг;

– застосовуваної технології;

– строку мінімальної окупності (рентабельності) розміру такого виду виробництва.

Існує чотири основних рівні виробничої потужності.

Перший рівень: номінальна максимальна потужність (теоретична виробнича потужність) – це технічно досяжна потужність. Зазвичай відповідає потужності встановленого обладнання і гарантується постачальником.

Другий рівень: практична виробнича потужність (максимальна практична виробнича потужність) – це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством у разі збереження прийнятного ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпусток, вихідних і святкових днів, ремонту обладнання).

Третій рівень: нормальна виробнича потужність – середній рівень господарської діяльності, який достатній для задоволення попиту на товари і послуги, що виготовляються підприємством протягом років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Четвертий рівень: очікуваний річний обсяг виробництва (досяжна нормальна потужність, планова виробнича потужність) – поняття близьке за значенням до нормальної виробничої потужності, але з різницею, що воно обмежене терміном в один рік.

Можливо нормальну потужність визначати на основі фактичних даних за останні декілька звітних періодів з можливим коригуванням на наявні прогнози на момент розрахунку.

Якщо базою розподілу на підприємстві є сума прямих витрат, то для того щоб визначити нормальну виробничу потужність, потрібно визначити середню суму прямих витрат за показниками минулих років. При цьому нормальною потужністю підприємств із метою розподілу постійних загальновиробничих витрат вважатиметься обсяг діяльності, під час якого сума прямих витрат на виробництво продукції становитиме розрахункову величину. Таким чином, під час визначення нормальної потужності за показником минулих років може бути підраховано середню суму прямих витрат на виробництво продукції, годин праці, заробітної плати, обсягів діяльності тощо залежно від того, яку базу прийнято до розподілу.

(тобто показник визначається як сума показників відповідних місців минулих періодв поділена на кількість років, за які бралася інформація: наприклад, загальновиробничі постійні витрати за березнь 24 року = сума аналогічних показників (березнь 21 +березнь 22 +березнь 23) / 3.

Раді допомогти, звертайтесь ще!