Заголовок тимчасово відсутній

Щорічна основна відпустка тривалістю 24 к.д. (на період воєнного часу, та додаткова відпустка відповідно до колдоговору, ст.56 КЗпПУ

Згідно з ч.3 ст.56 КЗпПУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373), робота на умовах неповного робочого часу не призводить до обмеження обсягу трудових прав працівників, Тому працюючи неповний робочий день та/або неповний робочий тиждень, працівник має право на щорічну основну відрустку повної тривалості.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з наданням щорічних відпусток працівникам, здійснюється на підставі норм Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text). Проте, на період воєнного стану можуть вводитись обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. Такі обмеження введені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text)), який набув чинності 24 березня 2022 р., і норми якого визначили особливі правила організації трудових відносин на період воєнного часу. Серед багатьох питань цей закон певною мірою змінив і порядок надання працівникам відпусток. Розглянемо, що саме змінилося.

Відповідно до норм с.12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

Одночасно, стаття 4 Закону України «Про відпустки» чітко визначає поділ відпусток за видами, і встановлює, що щорічна відпустка поділяється на:

- основну відпустку (стаття 6 цього Закону);

- додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

- додаткову відпустку за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (наприклад, відпустка передбачена для медпрацівників первинки, згідно пункту «н» статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Таким чином, визначення «щорічна відпустка» співвідноситься з з визначенням «щорічна основна відпустка» і «щорічна додаткова відпустка», як загальне з частковим.

Варто звернути увагу, що Законом № 2136 встановлено обмеження щодо надання працівникам лише щорічної основної відпустки, проте Закон № 2136 не містить жодних обмежень щодо надання працівникам щорічних додаткових відпусток.

За загальним правилом стаття 75 КЗпП України та стаття 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Необхідно розуміти, норми статті 12 Закону № 2136 вводять обмеження лише на період воєнного часу, тобто, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних дні, то різниця днів відпустки не втрачається, і має бути надана для використання після відміни чи скасування воєнного стану.

Зважаючи на те, що нормами частини третьої статті 1 Закону № 2136 визначено, що в період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим законом. А сам Закон № 2136 не вніс жодних обмежень в правове регулювання надання щорічних додаткових відпусток, які широко встановлені для посад працівників закладів охорони здоров’я, ці відпустки і надалі повинні надаватись медикам відповідно до вимог Закону України «Про відпустки».

Так нормами статей 7, 8 Закону України «Про відпустки» встановлено, що окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679

Слід зауважити, що конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором.


Таким чином, основна відпустка працівника на 0,75 ставкки та 0,25 ставки становитиме 24 к.д. (на період воєнного стану), додаткова відпустка у кількості днів, які встановлені колективним договором. Відпустки за обома посадами мають збігатися в часі.