Заголовок тимчасово відсутній

так, отримати ліцензію мають суб’єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності. Отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Цього вимагає Закон № 481.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ч.31 ст.15 Закону України №481/95-ВР).

Наведеною статтею також встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

1.підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

2.підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

3.суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно, у разі, якщо наявне в суб’єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виняток із визначення понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», такий суб’єкт не має обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального в такому місці.
https://tax.gov.ua/baneryi/pitannya-dnya/77800.html
Зберігання пального без ліцензії — штраф 500 тис грн

Списання палива. Втратили чинність норми списання палива — Наказ № 43 з 02 листопада 2023р. Взагалі без затверджених внутрішніх норм обійтися не вийде. Суб’єкт господарювання повинен мати хоча б якісь норми на рівні внутрішньо затвердженого положення розробити доведеться. Інакше податківці визнають списання пального негосподарськими витратами з відповідними наслідками, наприклад донарахування ПДВ.

списання пального на витрати має відбуватися на підставі певного власне розробленого і затвердженого первинного документа, який підтверджує фактичне витрачання пального і міститиме обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, говорить лист Мінфіну «Про документування списання пального» від 15.05.2020 № 35220-07-10/14347. Рекомендованої назви такого документа Мінфін не визначив.

Отже, можна використати, наприклад, акт на списання пального чи паливно-мастильних матеріалів. Такий акт відрізняється від акту списання пального на підставі подорожніх листів тим, що є самостійним документом. У такому самостійному акті на списання палива зазначаються кількість витраченого палива та його вартісна оцінка.

Раді допомогти, звертайтесь ще!