Заголовок тимчасово відсутній

Перший момент, що визначає організацію ЗЕД на підприємстві, а, відповідно, і організацію обліку цього виду діяльності, – це специфіка управління та організації. Управління ЗЕД на підприємствах може бути покладено на окрему відповідальну особу, окремий відділ або окрему зовнішньоторговельну фірму.

При формуванні облікової політики важливе значення має розробка графіка документообігу за зовнішньоторговельними операціями. Вся сукупність документів за зовнішньоекономічними операціями може бути розділена на три групи: - комерційні документи (накладні, коносаменти, акти, сертифікати); - митні документи (вантажна митна декларація, декларація митної вартості); - документи валютного регулювання і контролю (розпорядження, повідомлення, довідки ідентифікації валютних операцій, паспорти угод та ін.).

Крім того, специфіка обліку операцій ЗЕД обумовлена наступним:

- розрахунки, платежі з іноземними контрагентами та митними органами здійснюються в національній та іноземній валюті;

- контрагентами (покупцями, постачальниками, підрядниками, замовниками тощо) виступають вітчизняні й іноземні фірми;

- майно, ТМЦ знаходяться в дорозі, складуються і зберігаються на території різних держав;

- витрати, пов'язані із зовнішньоторговельними операціями здійснюються як у межах України, так і на території іноземних держав, з урахуванням їх розподілу між контрагентами відповідно до умов поставки системи Інкотермс.

Важливими об’єктами облікової політики ЗЕД є відображення валютно-фінансових операцій, експортних і імпортних угод, а також інших активів і зобов'язань, виражених в іноземній валюті.

Щодо обліку та оподаткування запасів, придбаних в рамках ЗЕД договорів. Згідно з П(С)БО 9 у бухобліку будь-які придбані запаси відображаються за первісною вартістю (п. 8). Рахунок (субрахунок), на якому обліковуються купівельні запаси, вибирається залежно від їх призначення (сировина і матеріали, товари тощо). Це можуть бути субрахунки до рахунка 20, рахунок 22, субрахунки до рахунка 28. При цьому облік імпортних запасів має свою специфіку. Вона полягає в тому, що в переважній більшості випадків вартість запасів в імпортних контрактах зазначається в іноземній валюті. при визначенні вартості оприбуткованого товару курс береться в залежності від ситуації:

якщо купівля на основі попередньої оплати – курс НБУ на дату перерахування авансу за товар, так як заборгованість постачальника є немонетарною статтею балансу;

якщо купівля на основі післяплати – курс НБУ на дату його оприбуткування, так як заборгованість постачальнику є у такому разі монетарною статтею.

Первісна вартість імпортованих запасних частин включає (див. п. 9 НП(С)БО 9 «Запаси»):

суму, яка була сплачена продавцю з урахуванням правил використання курсу валюти при розрахунку вартості оприбуткованого товару (див. вище);

мито та оплата різних митних формальностей, яку здійснив імпортер (сам чи через брокера); вартість послуг митного брокера (лист Мінфіну від 29.11.2013 р. № 31-08410-07-27/34996);

витрати на зберігання товарів на митних складах; страхування товару; суми сплаченого ПДВ, якщо вони не відшкодовуються. Наприклад, сплачений ПДВ у імпортера, який неплатник ПДВ. У платника ПДВ – сума нарахованого компенсуючого податкового зобов’язання з ПДВ на основі п. 198.5 ПКУ, якщо товар придбаний не для господарської діяльності; транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ). Їхній облік можна вести на окремому субрахунку 289 «ТЗВ по товарам» або одразу розподіляти між вартістю імпортованих товарів; витрати на сертифікацію конкретної партії товарів.

Не входять до первісної вартості: курсові різниці по розрахункам; комісійні посередникам (окрім митного брокера); витрати на придбання та обмін валюти; суми ПДВ, якщо вони включаються до податкового кредиту з ПДВ, тобто відшкодовуються імпортеру Раді допомогти, звертайтесь ще!