Заголовок тимчасово відсутній

Якщо операції одноразові, які вимагають обов’язкової письмової форми (Ви згадуєте про це у запитанні) або нотаріального посвідчення, то укладати усний договір не можна, бо операції можуть визнати нікчемними.

В ритмічних операціях є теж свої особливості, адже щодо договорів поставки, яка й привела до необхідності виділення такого виду договорів окремо, від договорів купівлі-продажу, — це циклічність (періодичність) постачання товарів, робіт, послуг. Відповідно, якщо договір поставки укладається, скажімо, на рік часу з циклічністю постачання товарів (робіт, послуг) щомісяця, то така поставка має бути зафіксована письмово. Якщо поставка одноразова — усна форма договору не виключається (відповідає умовам ч. 1 ст. 206 ЦКУ).

Поряд з тим, маємо практику рішень ВСУ, яким суд не визнав договір первинним документом. Відтак, усі спори щодо форми договори та порядку його укладення можуть лежати лише у площині господарських (не податкових!) відносин.

🔸Якщо подивитись на загальні вимоги укладення правочинів (договорів), то ЦКУ вимагає форми таких правочинів (договорів):

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦКУ).

2. Юрособі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦКУ)

3. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦКУ)