Інструкція з охорони праці для машиніста холодильних установок

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № _____

для машиніста холодильних установок

 

1. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства та встановлює вимоги безпеки під час виконання робіт.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022  № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах».

1.3. За цією інструкцією машиніст холодильних установок (далі − машиніст) інструктується перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).

Результати інструктажу заносяться до «Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та машиніста.

1.4. Власник повинен застрахувати машиніста від нещасних випадків та професійних захворювань.

В разі пошкодження здоров'я машиніста з вини власника, він (машиніст) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.5. За невиконання даної інструкції машиніст несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.6. До роботи машиністом холодильної установки допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичне обстеження та не мають медичних протипоказань, пройшли спеціальне навчання і мають відповідне посвідчення, пройшли вступний інструктаж з охорони праці, інструктаж на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.

1.7. Машиніст холодильної установки повинен мати групу з електробезпеки не нижче II.

1.8. Машиніст холодильної установки повинен:

1.8.1. Знати будову та правила безпечної експлуатації холодильної установки, яку обслуговує.

1.8.2. Проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на 12 місяців з відміткою у посвідченні.

1.8.3. Знати токсичну дію на організм людини газу в разі його витікання.

1.8.4. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.8.5. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.

1.8.6. Працювати тільки на тій установці, будову і правила безпечної експлуатації якої знає та по якій проінструктований.

1.8.7. Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці.

1.8.8. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

1.8.9. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту.

1.8.10. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

1.8.11. Вміти користуватись первинними засобами пожежегасіння.

1.8.12. Співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров'ю або людям, які її оточують та навколишньому природному середовищу.

1.8.13. Піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства.

1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на машиніста:

1.9.1. Ураження електричним струмом.

1.9.2. Підвищений рівень шуму, загазованості робочої зони.

1.9.3. Недостатня освітленість робочої зони.

1.9.4. Токсична дія пари газу.

1.9.5. Підвищена або знижена температура поверхонь обладнання.

1.10. Машиністу видається спецодяг та засоби індивідуального захисту: комбінезон бавовняний, рукавиці комбіновані, протигаз.

1.11. На кожному підприємстві наказом власника повинна бути призначена особа, відповідальна за справний стан, правильну і безпечну експлуатацію холодильних машин і установок.

1.12. На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені власником інструкції з:

1.12.1. Будови і безпечної експлуатації холодильних установок.

1.12.2. Експлуатації холодильної системи (охолоджуючих пристроїв).

1.12.3. Обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.

1.12.4. Пожежної безпеки.

1.12.5. Охорони праці (надання долікарняної допомоги у разі отруєння аміаком, дії персоналу з усунення прориву аміаку та за виникнення аварійної ситуації тощо).

13. Крім інструкцій, повинні бути розроблені і затверджені власником:

1.13.1. Річні та місячні графіки проведення планово-профілактичного ремонту.

1.13.2. Схеми аміачних, водяних та інших трубопроводів.

1.13.3. Покажчики розміщення засобів індивідуального захисту.

1.13.4. Номери телефонів «швидкої допомоги», пожежної охорони, диспетчера електромережі, міліції, начальника компресорного цеху (домашній телефон).

1.13.5. Номери телефонів і адреса організації, яка обслуговує автоматизовану холодильну установку.

1.14. Документи, вказані в пп. 1.12.-1.13, повинні знаходитись у машинному відділенні і бути доведені до відома кожного машиніста (під розпис).

1.15. У компресорному цеху повинен бути добовий журнал встановленої форми.

Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, затверджений печаткою підприємства, з датою і підписом начальника цеху.

1.16. Начальник компресорного цеху зобов'язаний щоденно контролювати ведення журналу, записувати до нього розпорядження обслуговуючому персоналу та розписуватись.

1.17. Вхід стороннім особам у приміщення машинного (апаратного) і конденсаторного відділень забороняється.

На видних місцях повинні бути вивішені плакати: “ВХІД ЗАБОРОНЕНО!”.

1.18. Роботи, не зв'язані з обслуговуванням холодильної установки, повинні проводитись з оформленням наряду-допуску на роботи підвищеної небезпеки.

1.19. Ремонтні роботи, а також очищення батарей при відтаюванні повинні проводитись під контролем особи, відповідальної за експлуатацію холодильної установки, або особи, яка її замінює.

1.20. Працівник повідомляє безпосередньому керівнику про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак захворювання.

1.21. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.22. У випадках травмування і несправностей в роботі обладнання працівник має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу долікарську допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.23. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Залишити в гардеробі вуличний одяг, особисті речі. Прибрати з кишень колючо-ріжучі, крихкі та гострі предмети.

2.2. Отримати завдання від керівника робіт.

2.3. Одягти спецодяг.

2.4. Разом зі змінником (при змінній роботі) перевірити стан контрольно-вимірювальних приладів, захисного огородження і заземлення, відсутність витікання аміаку і зробити відповідний запис в спеціальному журналі.

 

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

(під час експлуатації холодильних установок)

3.1. Компресори:

3.1.1. Пуск компресора в роботу − первісний, після тривалої зупинки, ремонту, профілактики, а також після зупинки його при спрацюванні приладів аварійного захисту необхідно виконувати вручну із закритим впускним вентилем.

3.1.2. Перед пуском компресора в роботу необхідно впевнитись, що всі запірні вентилі на нагнітальному трубопроводі від компресора до конденсатора відкриті (за винятком пуску компресора з використанням вбудованого байпаса, коли нагнітальний вентиль компресора повинен бути закритий, а вентиль байпаса відкритий, якщо це передбачено інструкцією заводу-виготівника).

3.1.3. Всмоктування пари аміаку компресорами повз віддільник рідини (або посудини, яка його замінює) не допускається.

3.1.4. Витікання аміаку через сальники компресора повинно бути усунено за його виявлення.

Відкривати компресори, демонтувати апарати, трубопроводи і арматуру дозволяється тільки після видалення з них аміаку.

Виконання цих робіт без аміачного протигаза з фільтруючою коробкою марки КД і гумових рукавичок забороняється.

3.1.5. Залишки аміаку випускають з компресора через гумовий шланг, один кінець якого надягають на спеціальний вентиль, розташований на компресорі, а другий − виводять назовні в посудину з водою (під її рівень).

3.1.6. Щоб уникнути потрапляння води в компресори під час видалення аміаку, необхідно контролювати в них тиск, не допускаючи падіння його нижче атмосферного.

3.1.7. Перегрівання пари аміаку, яка всмоктується компресором, повинно бути не менше 5°С (для одноступінчатих і ступені високого тиску двоступінчатих компресорів) і 10°С (для ступеня низького тиску двоступінчатих компресорів).

Це перегрівання визначають як різницю між температурою пари, яка вимірюється термометром перед всмоктувальним штуцером компресора, і температурою кипіння аміаку, яка визначається по тиску всмоктування за таблицею для насиченої пари аміаку.

Мановакуумметр (чи прилад для вимірювання перегріву) для вимірювання тиску всмоктування повинен вибиратися таким чином, щоб похибка при визначенні температури кипіння була не більше 5°С.

3.1.8. Для вимірювання температури пари аміаку, що нагнітається компресором, термометр повинен бути встановлений в гільзі на трубопроводі на відстані від 200 до 300 мм від патрубка чи запірного вентиля компресора.

Температура нагнітання для сучасних поршневих компресорів повинна бути не більше 160°С та 90°С для гвинтових (якщо заводською інструкцією не передбачено інше значення), а для горизонтальних тихохідних компресорів старих марок − 135°С.

3.1.9. Забороняється вприскування рідкого аміаку в всмоктувальний трубопровід поршневого компресора.

3.1.10. При зменшенні перегріву і швидкому падінні температури пари аміаку, обмерзанні всмоктуючих трубопроводів і появі інших ознак вологого ходу (в поршневому компресорі − приглушений стукіт в нагнітальних клапанах і падіння тиску змащування; в гвинтовому − зміна шуму в роботі і падіння тиску змащування; в ротаційному багатолопатевому − зміна шуму в роботі і збільшення масла в масловіддільнику) слід прийняти заходи по відключенню компресорної установки і усуненню несправності, що виникла.

3.1.11. У холодильній установці, не спорядженій захисними ресиверами, перед підключенням до працюючого компресора додаткового теплового навантаження (холодильної камери після її ремонту або відтаювання батарей тощо) слід знизити подачу рідини у випарювальну систему, закрити всмоктуючий запірний вентиль у компресора і тільки після підключення додаткового теплового навантаження поступово відкривати останній.

3.1.12. Взимку при перервах у роботі холодильної установки і можливості замерзання води необхідно її спускати з охолодних оболонок циліндрів і сальників компресорів, водяних насосів, конденсаторів закритого типу, переохолоджувачів і інших апаратів, а також з водяних трубопроводів, для чого повинні бути передбачені спускні крани в самих низьких точках системи.

3.1.13. Усі рухомі і обертові частини устаткування повинні бути надійно огороджені суцільними або сітчастими огорожами, знімними і легкорозбірними.

Вузли і деталі огорожі повинні бути надійно закріплені і мати достатню міцність і жорсткість.

3.1.14. Доступ до рухомих частин дозволяється тільки після повної зупинки і вжиття всіх заходів щодо запобігання пуску її сторонніми особами.

Замір лінійного зазору в компресорі проводиться тільки при ручному повертанні вала.

3.1.15. На компресорах і насосах, що працюють в автоматичному режимі, повинні бути на видному місці вивішені таблички: «Обережно! Запускається автоматично!».

3.1.16. Перевірку і обкатку аміачних компресорів після монтажу і ремонту необхідно виконувати у відповідності з інструкціями заводів-виготівників.

3.1.17. На діючих холодильниках, що мають безнасосні затоплені системи безпосереднього охолодження з живленням випарювального обладнання через розміщені над ним віддільники рідини, забороняється підтримування в них рівня рідкого аміаку за наявності небезпеки викиду із системи рідини у всмоктувальну лінію компресорів при збільшенні теплого навантаження.

Якщо зазначену схему подачі рідини в охолоджуючий пристрій змінити неможливо, тоді перед компресором повинен бути встановлений додатковий віддільник рідини (сухий) із захисним ресивером.

3.1.18. Після ремонту і профілактики холодильного устаткування, а також після вимушеної зупинки компресора чергова зміна може проводити пуск його тільки після письмового дозволу начальника цеху (або особи, яка його замінює), який повинен особисто пересвідчитися, що пуск компресора можливий та безпечний.

При цьому пуск кожного компресора необхідно здійснювати вручну після попереднього дренування всмоктуючого і нагнітального трубопроводів компресора від можливого скупчення рідкого аміаку і масла за допомогою дренажних вентилів і трубопроводів.

Перед пуском гвинтового компресора, який має пристрій для ручного регулювання продуктивності, необхідно вивести пристрій в положення мінімальної продуктивності.

3.2. Апарати (посудини):

3.2.1. Під час відсмоктування аміаку з апаратів (посудин) не дозволяється швидко (із швидкістю зниження температури більше 30°С на годину) знижувати в них тиск для запобігання зниження механічної міцності їх стінок з причини різкого зниження температури.

3.2.2. Необхідно систематично усувати лід, що створюється взимку на зрошувальних конденсаторах, градирнях, драбинах, площадках для їх обслуговування.

3.2.3. Механічне очищення від водяного каменю труб конденсатора повинно виконуватись під керівництвом начальника цеху і тільки після звільнення конденсатора від аміаку.

Не рідше одного разу на місяць необхідно перевіряти воду, що відходить з конденсатора, на наявність аміаку.

3.2.4. Окремо розташовані апаратні і конденсаторні приміщення повинні зачинятись на ключ, який має знаходитися у чергового зміни холодильної установки.

3.2.5. При охолодженні води в кожухотрубних випарниках температура кипіння аміаку повинна бути не менше 2°С.

3.2.6. У системах охолодження з проміжним теплоносієм необхідно періодично (не рідше одного разу на місяць) перевіряти його на наявність аміаку у ньому.

3.2.7. Масло з масловіддільників (за відсутності автоматичного пропуску в картер компресора) і апаратів сторін високого і низького тиску необхідно періодично пропускати в маслозбірники. З маслозбірників воно повинно випускатися при тиску, близькому до атмосферного - вище його на 0,01...0,02 МПа (0,1...0,2 кг/см²) після відсмоктування пари аміаку через пристрій для відділення рідини.

Випускати масло безпосередньо із апаратів (посудин) холодильної установки забороняється.

На маслозбірниках мають бути встановлені мановакуумметри.

3.2.8. Повітря і інші гази, що не конденсуються, повинні випускатися із системи в посудину з водою через спеціально встановлений апарат - повітровідвідник.

При застосуванні автоматизованих безперервно діючих повітроохолодників гази, які не конденсуються, повинні випускатися в проточну воду.

3.2.9. Черговий обслуговуючий персонал протягом зміни повинен записувати в добовий журнал основні параметри роботи холодильної установки, зауваження до роботи холодильного устаткування та вентиляційних пристроїв, причини зупинки компресорів та інші зауваження.

Начальник компресорного цеху зобов'язаний щоденно контролювати ведення змінного журналу, записувати до нього розпорядження обслуговуючому персоналу та розписуватись.

3.2.10. Забороняється застосування в холодильних установках лінійних ресиверів (неуніфікованих) як захисних, дренажних або циркуляційних, а також кожухотрубних випарників - як конденсаторів (і навпаки) із-за можливої невідповідності марок сталі, з якої виготовлені апарати.

3.2.11. Для кращого очищення від масла та підвищення надійності роботи захисних реле рівня до апаратів (посудин) зі сторони низького тиску повинен бути приєднаний трубопровід гарячої пари аміаку.

При прогріві апаратів (посудин) і звільненні від рідкого аміаку тиск в них не повинен перевищувати тиск випробування на щільність для апаратів (посудин) відповідно до НПАОП 29.23-1.04-90 «Правила будови і безпечної експлуатації аміачних холодильних установок».

3.2.12. Компресорна установка повинна бути виключена у випадках:

3.2.12.1. Якщо тиск у посудині піднявся вище дозволеного та не знижується, не дивлячись на вжиті персоналом заходи.

3.2.12.2. При виявленні несправності запобіжних пристроїв, які запобігають підвищенню тиску.

3.2.12.3. При виявленні в посудині і її елементах, що працюють під тиском, нещільностей, випинань, розриву прокладок.

3.2.12.4. При несправності манометра і неможливості визначити тиск на інших приладах.

3.2.12.5. При зниженні рівня рідини нижче допустимого в посудинах з вогневим обігрівом.

3.2.12.6. При виході з ладу всіх покажчиків рівня рідини.

3.2.12.7. При несправності запобіжних блокуючих пристроїв.

3.2.12.8. При появі пожежі, яка безпосередньо загрожує посудині, що знаходиться під тиском.

3.2.12.9. При витіканні аміаку із системи.

3.3. Трубопроводи і обладнання холодильних камер:

3.3.1. Під час експлуатації повинна підтримуватись максимальна щільність аміачної системи, яка б забезпечувала відсутність витікання аміаку і неможливість попадання повітря в систему. Для виявлення місць витікання аміаку дозволяється користуватись хімічними (Додаток 1) і спеціальними іншими індикаторами.

3.3.2. Усі запірні вентилі на аміачних газових нагнітальних трубопроводах повинні бути запломбовані у відкритому положенні, за винятком основних запірних вентилів компресорів.

Запірні вентилі на зливних трубах віддільників рідини та розділових посудин повинні бути також запломбовані у відкритому положенні. Про всі випадки пломбування вентилів і зняття пломб необхідно проводити запис у змінному журналі.

3.3.3. Для уникнення заклинювання клапанів запірних вентилів (які не мають зворотного затвора сальника при виведеному маховику) забороняється тримати їх в повністю відкритому стані.

Після повного відкривання вентиля необхідно повернути його маховик назад на 1/8 оберту.

3.3.4. На щиті регулюючої станції біля кожного регулюючого вентиля повинен бути напис із зазначенням, який апарат або яке охолоджуване приміщення обслуговує регулюючий вентиль.

3.3.5. У місцях, де аміачні арматура і трубопроводи можуть бути пошкоджені транспортними засобами або вантажами, обов'язкове влаштування металевих захисних огорож.

3.3.6. Підтягування болтів в фланцевих з'єднаннях, повну чи часткову заміну сальникової набивки запірної арматури (яка не має зворотного затвора сальника) апаратів (посудин) необхідно виконувати обережно, попередньо відключивши цю дільницю від решти аміачної системи та відсмоктавши аміак з пошкодженої дільниці.

Вказані операції необхідно виконувати в протигазі і рукавицях.

3.3.7. У холодильних камерах забороняється укладання вантажів впритул до стельових і пристінних аміачних батарей, повітроохолодників, а також на труби батарей і з'єднувальні трубопроводи. Необхідно додержуватись відстаней від батарей до вантажного штабеля відповідно до виробничих інструкцій, але не менше 0,3 м.

3.3.8. Перед відтаюванням батарей повітроохолоджувачів необхідно звільнити їх від рідкого аміаку і скупчення масла, які слід зливати в дренажний (циркуляційний) ресивер з наступним випуском масла з нього через маслозбірник.

Випуск масла безпосередньо з батарей і повітроохолоджувачів забороняється.

Відтаювання повинно виконуватись згідно з інструкцією (Додаток № 2).

3.3.9. У холодильних камерах, які обладнані батареями безпосереднього охолодження, відтаювання необхідно проводити регулярно, запобігаючи надмірному накопиченню снігу і льоду, що може викликати порушення герметичності батарей і з'єднувальних трубопроводів.

3.3.10. Перед відтаюванням повітроохолоджувачів за допомогою вмонтованих в них електронагрівальних елементів повітроохолоджувачі необхідно звільнити від рідкого аміаку.

Відтаювання вказаних повітроохолоджувачів виконувати згідно з інструкцією завода-виготівника і додатку 2.

3.3.11. 3 метою запобігання викиду рідкого аміаку з охолоджуючого пристрою в всмоктувальну магістраль компресорів (вологий хід компресорів) при різкому збільшенні теплового навантаження власник підприємства повинен встановлювати порядок повідомлення керівників відповідних підрозділів, чергових машиністів компресорного цеха про час завантаження продуктів в камери холодильного оброблення і зберігання.

3.3.12. Біля входу в охолоджувальні приміщення (коридор) повинна бути вивішена інструкція з охорони праці під час проведення робіт в камерах холодильника.

3.4. Працівник повинен дотримуватися правил переміщення в приміщенні і на території підприємства, користуватися тільки відведеними для руху проходами. Не захаращувати встановлені проходи і проїзди.

3.5. Під час знаходження на робочому місці працівники не повинні здійснювати дії, які можуть спровокувати нещасний випадок:

•        не торкатися оголених проводів;

•        не працювати на обладнанні мокрими руками;

•                не розмахувати гострими і ріжучими предметами;

•                стежити за справністю устаткування, дотримуватися правил його експлуатації та інструкції з охорони праці для відповідних видів робіт;

•                бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Передати зміну зміннику (при змінній роботі), перевірити стан холодильної установки, зробити відмітку в спеціальному журналі.

4.2. У випадку відсутності змінника не залишати робочого місця без дозволу керівника робіт.

4.3. Упорядкувати спецодяг, засоби індивідуального захисту і покласти у відведене для них місце.

4.4. Помити руки, обличчя теплою водою з милом. При можливості прийняти душ.

4.5. Про всі недоліки, які мали місце під час роботи, доповісти керівнику робіт і зробити відповідний запис у журналі.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. Аварійна ситуація може виникнути в разі: появлення стуку в циліндрах компресора, а також у випадках, викладених в п. 3.2.12 даної інструкції.

5.2. У разі аварійного викиду аміаку (гідравлічний удар, розривання трубопроводу, порушенні герметичності посудин та інше) слід негайно подати сигнал про небезпеку, зробити аварійне відключення установки, прийняти заходи до евакуації людей з небезпечної зони і не допускати до неї сторонніх людей, повідомити про те, що сталося, керівника робіт і діяти згідно з планом ліквідації аварії.

5.3. Якщо є потерпілі, надавати їм першу медичну допомогу. За необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.4. Надання першої медичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння аміаком.

При отруєнні парою аміаку потерпілий повинен бути виведений на свіже повітря або в чисте тепле приміщення. За необхідності терміново застосовувати штучне дихання. Необхідно звільнити потерпілого від стискаючого дихання одягу, замінити брудний одяг і надати йому повний спокій. Провести інгаляцію теплою парою, яка містить 1−2% розчин лимонної кислоти (з чайника крізь паперову трубку). Напоїти міцним солодким чаєм або 3%-им розчином молочної кислоти. У випадках отруєння вдихати кисень на протязі 30−45 хв, зігрівати потерпілого (обкласти грілками). У випадку глибокого сну і можливого зниження больової чутливості слід бути обережним, щоб не визвати опіків. За наявності явищ роз'ятрювання необхідно полоскати ніс, горло 2%-им розчином соди або водою. Незалежно від стану постраждалого він повинен бути направлений до лікаря. У випадку появи задухи, кашлю постраждалий повинен транспортуватися в лежачому положенні.

У разі попадання аміаку в очі необхідно промити їх великою кількістю чистої води. Після цього треба, до огляду лікаря, одягти темні захисні окуляри. Не дозволяється забинтовувати очі і накладати на них пов'язку.

У разі попадання на шкіру аміаку, який викликав опік, необхідно спочатку направити на вражену поверхню міцний струмінь чистої води. Після цього пошкоджену кінцівку занурити в теплу воду (35−40°С) на 5−10 хвилин або у випадку пошкодження більшої поверхні тіла зробити загальну ванну. Після ванни висушити шкіру, прикладаючи рушник, який добре вбирає воду (розтирання забороняється). Накласти після цього на пошкоджену ділянку шкіри мазеву пов'язку або змастити її маззю Вишневського чи пеніциліновою маззю. За відсутності мазі використовувати вершкове (несолене) масло або олію.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електро-непровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; при необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника по усуненню аварійної ситуації.

Додаток 1

 

Інструкція

по приготуванню індикаторного паперу

для визначення місця витікання аміаку

 

1. Індикатор високої чутливості.

Беруть 0,1 г фенолроту, кладуть у фарфорову чашечку чи кристалізатор і додають 100 мл спирту-ректифікату і 20 мл чистого гліцерину, перемішують скляною паличкою до повного розчину.

Фільтрувальний папір, нарізаний смугами 10x1,5 см, оброблюють приготовленим розчином фенолрота і сушать на повітрі.

Висушені смуги зберігають в парафіновому папері.

2. Індикатор середньої чутливості.

Приготовляють 1%-ий спиртовий розчин фенолфталеїну і просочують їм смуги фільтрувального паперу.

За наявності аміаку фарбування індикатора змінюється на червоне.

 

Додаток 2

Типова інструкція

по відтаюванню “снігової шуби”

і продувці охолоджуючих пристроїв

гарячою парою аміаку і трубчастими нагрівачами

Схема відтаювання “снігової шуби”: МС - маслозбірник; ДР - дренажний ресивер; БТ -батарея; трубопроводи: 11 ж - рідкого аміаку; 11 г - газоподібного аміаку; 11 о - відтаювальний; 14 - масляний; 11 д - дренажний.

 

1. Вантажі, розташовані під батареями, необхідно заздалегідь укрити брезентом для запобігання попадання на них снігу.

2. Закрити вентилі 2 і 3, перекривши цим живлення рідким аміаком і відсмоктування пари аміаку з охолоджувальних пристроїв камери.

3. Приєднати дренажний ресивер до всмоктувального трубопроводу, відкривши вентиль 5, і знизивши тиск в ресивері до тиску всмоктування, після чого вентиль закрити.

Відкривати вентиль слід обережно із-за можливої наявності в ресивері рідкого аміаку.

4. Відкрити вентиль 7 і спустити рідкий аміак з охолоджуючих пристроїв камери в дренажний ресивер.

Якщо неможливо злити рідкий аміак з охолоджуючих пристроїв в ресивер самопливом, то необхідно відкрити вентиль 1 і видавити рідкий аміак в ресивер. Після цього закрити вентиль 1 і, обережно відкриваючи вентиль 5, відсмоктати з ресивера пари аміаку, знизивши цим самим тиск в ресивері до тиску всмоктування.

Після зниження тиску в ресивері вентиль 5 закрити.

5. Відключити ресивер від охолоджуючих пристроїв, закривши вентиль 7 (за відсутності поплавкового регулятора рівня високого тиску).

6. Подати гарячу пару аміаку в звільнені від рідкого аміаку охолоджуючі пристрої камери, відкривши вентиль 1.

7. За відсутності поплавкового регулятора рівня високого тиску необхідно періодично в процесі відтаювання відкривати вентиль 7 для видалення конденсату з батареї.

8. Після відтаювання “снігової шуби” з охолоджуючих пристроїв закрити вентиль 1 на лінії гарячого аміаку і відкрити вентиль 2 на всмоктуючому трубопроводі і вентиль 3 на рідинному трубопроводі.

9. Спустити масло з ресивера в маслозбірник, відкривши вентилі 8 і 9 маслозбірного горшка ресивера і маслозбірника.

Після перепуску масла закрити вентилі 8 і 9 і з метою зниження тиску в маслозбірнику відкрити вентиль 10. Знизивши тиск в маслозбірнику до тиску всмоктування на рівні атмосферного (визначити по вакуумметру), закрити вентиль 10 і, відкривши вентиль 11, вичистити масло.

10. Передавати рідкий аміак з ресивера в випарну систему, відкривши вентилі 4 і 6, а також регулюючий вентиль регулюючої станції.

11. Після звільнення ресивера від рідкого аміаку закрити вентилі 4 і 6.

12. Знизити тиск в ресивері до тиску кипіння, відкривши вентиль 5.

При досягненні тиску кипіння вентиль 5 закрити.

13. Закінчивши роботу по продуванню, всі вентилі переключити в робоче положення згідно з їх призначенням.

14. Відтаювання повітроохолоджувачів парою аміаку слід проводити аналогічно відтаюванню батарей згідно з вищенаведеною інструкцією.

15. Для прискорення процесу відтаювання батарей і виключення повного перетворювання снігу на воду слід проводити обмітання охолоджуючої поверхні. При цьому забороняється ударяти по батареях.

 

Порядок відтаювання “снігової шуби”  з повітроохолоджувачів, обладнаних

трубчастими електронагрівачами (ТЕН)

1. При проведенні відтаювання “снігової шуби” трубчастими електронагрівачами необхідно виконувати роботи, передбачені пп. 2, 3, 4, 5.

2. Виключити електродвигуни вентиляторів.

3. Включити трубчасті електронагрівачі.

4. За відсутності поплавкового регулятора рівня високого тиску необхідно періодично в процесі відтаювання відкривати вентиль для видалення конденсату з повітроохолоджувача, не допускаючи підвищення тиску вище 1 МПа (10 кг/см²).

5. Якщо схемою передбачено підведення до повітроохолоджувачів гарячої пари аміаку, необхідно через кожні 3-4 відтаювання проводити продування гарячою парою для видалення масла з повітроохолоджувача.

6. В схемі з нижньою подачею (чи відсутності самоспливу) рідини в повітроохолоджувачі перед включенням трубчастих електронагрівачів на відтаювання необхідно продути повітроохолоджувач гарячою парою з метою звільнення його від рідини.