Як правильно оформити відпустку без збереження зарплати під час війни

Працівників можна відправити у відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану лише за їхніми заявами, а в наказі треба послатися на відповідну норму (воєнний стан за Законом № 2136 або ст. 26 Закону про відпустки) та конкретно визначити період відпустки.

Обґрунтування

1. Відпустка через воєнний стан за згодою сторін (будь‑які працівники). Протягом дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження 30 календарними днями, встановленими для «мирної» відпустки за сімейними обставинами, згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у поєднанні з ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки № 504/96‑ВР. Така відпустка надається лише за згодою сторін, отже працівника не можна «примусово відправити» у неї.

2. Обов’язкова воєнна неоплачувана відпустка (ВПО та ті, хто за кордоном). Для працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, роботодавець за заявою зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів за весь період воєнного стану, без зарахування цього часу до стажу щорічної основної відпустки, що прямо встановлено ч. 4 ст. 12 Закону № 2136.

3. Заява працівника є обов’язковою підставою. Для будь‑якої відпустки без збереження зарплати працівник спочатку подає заяву, де вказує вид відпустки, підставу, дату початку і тривалість, після чого роботодавець видає наказ про надання такої відпустки; саме так прямо описано порядок у матеріалах, що ґрунтуються на ст. 26 Закону про відпустки та ст. 12 Закону № 2136.

4. Що вказати в наказі про відпустку. У наказі доцільно: послатися на заяву працівника; зазначити норму, за якою надається відпустка (наприклад, ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у зв’язку з воєнним станом, або ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 для ВПО/за кордоном, або ст. 26 Закону про відпустки); вказати точні дати початку і закінчення та тривалість, а також зазначити, що час перебування у відпустці за ч. 3 ст. 12 чи ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, як це передбачено самим Законом № 2136 і п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

5. Кількість заяв/наказів та період воєнного стану. Рекомендується оформлювати заяву і наказ у межах кожного продовження воєнного стану і чітко фіксувати період (наприклад, 90 днів із конкретної дати), оскільки ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 прив’язує право на таку відпустку саме до періоду дії воєнного стану, і типові форми П‑3 та П‑2 вимагають зазначення дат початку, закінчення та кількості днів.

Надійне оформлення – це завжди заява працівника з підставою і періодом плюс наказ роботодавця з посиланням на відповідну норму і чітко визначеними датами.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?