Найм фізичної особи для охорони нежитлового приміщення: нюанси

Так, звичайна фізична особа, яка не є ФОП, може найняти іншу фізичну особу для нагляду за своїм нежитловим приміщенням.

Найбільш простим і практичним способом оформлення таких відносин між двома громадянами є укладення письмового цивільно-правового договору про надання послуг відповідно до Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863, ст. 901, а не оформлення трудових відносин.

Під час укладення такого договору важливо правильно визначити його предмет. Не слід використовувати формулювання «охоронні послуги», оскільки діяльність з охорони майна підлягає ліцензуванню. У договорі доцільно визначити предмет як «послуги з нагляду за збереженням майна та нежитлового приміщення» або «послуги чергування (догляду)». Також договір має передбачати саме надання послуг і їх результат, а не трудову функцію. Тому в ньому не повинні використовуватися поняття «сторож», «охоронник», «заробітна плата», «прийняття на посаду», «відпустка», «правила внутрішнього трудового розпорядку». Підставою для оплати є підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, який може оформлюватися, наприклад, щомісяця або за інший погоджений період.

Положення глави XI-А Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08, зокрема ст. 173-2, у цьому випадку не застосовуються. Вони регулюють працю домашніх працівників лише за трудовим договором і виключно для обслуговування домогосподарства, тобто житлового будинку, квартири чи сім'ї. Нагляд за окремим нежитловим приміщенням не належить до домашньої праці.

Якщо замовником є звичайна фізична особа, яка не здійснює підприємницької діяльності, вона не є податковим агентом відповідно до пп. 14.1.180 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. Тому така особа не подає податкову звітність, не утримує податки із винагороди виконавця і не перераховує їх до бюджету. Замовник лише виплачує виконавцю суму, визначену договором та підтверджену актом наданих послуг.

Обов'язок щодо оподаткування доходу покладається на виконавця, оскільки він отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом (Податковий кодекс України, пп. 168.2.1). Виконавець повинен подати декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси до 1 травня року, що настає за звітним, відповідно до Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну №859 https://zakon.rada.gov.ua/go/z1298-15. Визначені у декларації податкові зобов'язання необхідно сплатити до 1 серпня наступного року.

З отриманої винагороди виконавець самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цивільно-правовим договором, укладеним між двома звичайними фізичними особами, не нараховується і не сплачується. Відповідно, страховий стаж за цей період не формується, якщо особа добровільно не бере участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законодавство допускає укладення трудового договору між фізичними особами (Кодекс законів про працю України, ст. 21, п. 6 ч. 1 ст. 24 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08). Однак у такому разі фізична особа-роботодавець повинна зареєструватися як платник ЄСВ, нараховувати та сплачувати ЄСВ за власний рахунок у розмірі 22% (не менше мінімального страхового внеску: 8 647 × 22% = 1 902,34 грн на місяць), а також подавати щоквартальний Податковий розрахунок з ЄСВ через електронний кабінет або в паперовій формі. Саме тому для періодичного чи разового нагляду за нежитловим приміщенням між двома громадянами зазвичай укладають письмовий цивільно-правовий договір про надання послуг з нагляду за майном.

Раді допомогти, звертайтесь ще!