Взаємозалік претензій між підприємствами: нюанси та бухгалтерські проводки

Провести взаємозалік можна, але лише в межах погодженої сторонами однакової суми зобов’язань в єдиній валюті на дату заліку, а різницю (якщо її не пробачають) слід окремо врегулювати й відобразити курсові різниці та/або дохід/витрати за претензіями.

Обґрунтування

1. Чи можна провести взаємозалік.
Взаємозалік можливий, якщо у сторін є зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав. Пройшов рік, але спеціального скороченого строку позовної давності для таких претензій не встановлено, тому за загальним правилом вимоги ще не є безнадійними. Для заліку сторони мають погодити одну базу порівняння: або гривню, або валюту, і зафіксувати це в договорі про взаємозалік.

2. Валюта і курс для заліку.
Сума претензій має бути погоджена в одній і тій самій валюті на дату заліку. Якщо сторони орієнтуються на валюту, то логічно взяти номінал вимог у валюті (2000 проти 1764,7) і провести залік на суму 1764,7, а залишок 235,3 одиниць валюти — як окрему заборгованість. Її можна або стягувати, або прощати, або перерахувати в гривню за курсом НБУ на дату договору про залік і визнати дохід/витрати. Курс на момент заліку сторони обирають за умовами договору, а в бухобліку гривневий еквівалент все одно визначають за курсовими правилами на дату госпоперації.

3. Суть обліку претензій.
У класичному варіанті претензія відображається як дохід від відшкодування збитків у кредиті субрахунку 715 з дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями». Надалі, коли відбувається погашення або залік, претензія закривається проведенням Дт 632 Кт 374 або іншим аналогічним записом, залежно від того, який саме борг зараховується. Такий підхід застосовується і до претензій у валюті, але гривневий еквівалент рахується за курсом НБУ на дату визнання претензії та на дату заліку для розрахунку курсових різниць за монетарними статтями, наприклад заборгованістю на рахунку 632 згідно з п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

4. Базовий варіант обліку при повному заліку меншої претензії.
Припустимо, сторони домовились, що взаємозалік відбувається за валютним номіналом і зараховується 1764,7 одиниць валюти взаємно, а решта 235,3 — залишається боргом постачальника перед покупцем. Тоді: у постачальника: за визнаною претензією Дт 374 Кт 715 (на суму в гривні за курсом на дату визнання претензії), а на дату заліку Дт 632 Кт 374 на суму заліку в гривні за курсом НБУ на дату заліку з нарахуванням курсових різниць за 632; у покупця: аналогічно за своєю претензією, але дзеркально.

5. Варіант із заліком по курсу на дату договору про залік.
Якщо сторони в договорі про взаємозалік прямо фіксують, що залік здійснюється, наприклад, по порівнянню різниці 235,3 в валюті за курсом 44 і визнають гривневу різницю 10 353,20 грн, тоді: у сторони, що «виграла» за заліком, виникає дохід від претензій на 10 353,20 грн, який можна показати як Дт 632 або 374 Кт 715; у іншої сторони — витрати від претензій Дт 948 або 949 Кт 632 чи 374. Далі проводиться взаємозалік основних претензій і додаткової різниці в одному акті.

6. Особливість для представництва іноземної компанії.
Для постійного представництва нерезидента в Україні діють ті ж правила бухобліку претензій, курсових різниць і взаємозаліків, що й для звичайного резидентного підприємства, оскільки воно веде облік за НП(С)БО та визнає доходи/витрати за загальними принципами. Специфіка може бути лише в податковій кваліфікації доходів нерезидента, але в частині відображення претензій та заліку проводки типові.

Алгоритм дій

1. Юридично оформити залік.
   Укласти договір (акт) про взаємозалік, де чітко визначити: суми і валюту зобов’язань, курс для перерахунку, суму, яка зараховується, та суму різниці й порядок її врегулювання.

2. Погодити валюту і курс.
   Вирішити, з чим працюєте:
   – варіант А: залік у валютному номіналі (1764,7 одиниць) плюс окреме врегулювання 235,3 одиниць;
   – варіант Б: залік за гривневою різницею, визначеною по курсу НБУ на дату договору про залік.

3. Відобразити в обліку претензії.
   Якщо раніше не відображали: у кожної сторони зробити запис Дт 374 Кт 715 на суму претензії в гривні за курсом на дату визнання претензії.

4. Провести взаємозалік основних сум.
   На дату заліку: у кожної сторони провести Дт 632 (або іншого рахунку зобов’язання) Кт 374 на суму взаємно зарахованої претензії в гривні за курсом на дату заліку та відобразити курсові різниці за монетарною заборгованістю на 632, якщо вона валютна. Це робиться з урахуванням вимог п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». п. 8 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»

5. Врегулювати і провести різницю.
   – якщо різницю пробачають, її відображають як інший операційний дохід у кредиті 718 або 719 у того, кому пробачили, і як інші операційні витрати у дебеті 949 у того, хто пробачає;
   – якщо різниця підлягає виплаті окремо, відобразити звичайну кредиторську/дебіторську заборгованість і провести оплату.

Приклад проводок

Ризики / нюанси

1. Валютний контроль і документи.
Якщо претензії виникли з зовнішньоекономічних договорів, залік не повинен порушувати валютний контроль, зокрема під час воєнного стану діють обмеження щодо зарахування зустрічних вимог для зняття з валютного контролю. Це потребує окремої перевірки норм НБУ та погодження з банком.

2. Податок на прибуток.
Для платників податку на прибуток, які не застосовують спецрізниць, операції за претензіями й заліками впливають на об’єкт оподаткування через бухгалтерський фінрезультат, без окремих коригувань.

3. Строк позовної давності.
Якщо строк позовної давності мине, претензія може стати безнадійною, тоді її списання має окремі податкові наслідки і може впливати на можливість взаємозаліку.

Підсумково, взаємозалік можливий лише після чіткого погодження суми в єдиній валюті та належного документального оформлення, а різниця в сумі претензій повинна бути або окремо зафіксована як дохід/витрати, або від неї слід відмовитися за взаємною згодою.