Договір комісії між ФОП на спрощеній системі: нюанси оформлення

Так, два ФОП — платники єдиного податку 2 групи можуть укласти договір комісії на продаж товару. Водночас найбезпечнішим варіантом розрахунків є перерахування комісіонером комітенту всієї виручки від продажу товару, а комісійної винагороди — окремим безготівковим платежем від комітента комісіонеру.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text платники єдиного податку другої групи мають право надавати послуги, у тому числі посередницькі, іншим платникам єдиного податку та/або населенню. Тому ФОП — платник ЄП 2 групи може надавати комісійні послуги іншому ФОП — платнику ЄП 2 групи. При цьому продаж товару комісіонером може здійснюватися як іншим ФОП, так і фізичним особам.

Для комісіонера доходом є лише сума комісійної винагороди. Це прямо передбачено п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. Датою отримання такого доходу є дата його отримання у грошовій формі відповідно до п. 292.6 ст. 292 ПКУ.

Доходом комітента є вся сума виручки від продажу товару, включаючи суму комісійної винагороди. Саме таку позицію викладено у п. 292.1 та п. 292.6 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text, а також підтверджено роз'ясненням ДПС у ЗІР https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43022. Податкова служба прямо зазначає, що доходом комітента є загальна сума коштів, виручених за проданий товар, яка враховує винагороду комісіонера.

Разом із тим саме порядок проведення розрахунків створює найбільший податковий ризик для комітента. Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863 (ст. 1020) дозволяє комісіонеру відрахувати належну йому винагороду із коштів, що надійшли для комітента, якщо інше не встановлено договором. Однак для платників єдиного податку діє спеціальна норма п. 291.6 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text, відповідно до якої розрахунки повинні здійснюватися виключно у грошовій формі.

Із цього випливає, що саме комітент опиняється у більш ризиковій ситуації. Податкове законодавство визначає його доходом повну суму виручки, однак фактично він отримує лише суму за мінусом комісійної винагороди. Решта його вимоги припиняється шляхом відрахування комісіонером своєї винагороди, тобто фактично шляхом зарахування зустрічних вимог, а не шляхом отримання коштів у грошовій формі. Саме це може бути розцінено як порушення вимог п. 291.6 ПКУ щодо грошової форми розрахунків.

Щодо комісіонера ризик значно менший, оскільки всю виручку від покупців він отримує саме у грошовій формі. Останнім часом у індивідуальних податкових консультаціях податкові органи висловлюють позицію, що утримання комісіонером своєї винагороди саме по собі не свідчить про проведення негрошових розрахунків. Однак це не усуває ризику для комітента. Позиція податкової щодо утримання комісіонером свого доходу самостійно також нещодавно була іншою, тобто це свідчить: питання все ще відкрите, позиція може змінитися, і ризикувати на наш погляд не варто.

Саме тому найбезпечнішим варіантом є такий порядок розрахунків: комісіонер перераховує комітенту всю суму виручки, отриману від покупців, а комітент окремим безготівковим платежем сплачує комісіонеру комісійну винагороду. У такому випадку вся виручка надходить комітенту саме у грошовій формі, а комісіонер отримує свою винагороду окремим грошовим платежем, який і є його доходом.

Для оформлення операцій доцільно мати договір комісії (ст. 1011–1013 Цивільного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863), акт приймання-передачі товару на комісію, звіт комісіонера (ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України), акт наданих комісійних послуг, банківські документи щодо перерахування виручки та окремої сплати комісійної винагороди, а також розрахункові документи (РРО/ПРРО) при продажу товарів покупцям.

Раді допомогти, звертайтесь ще!