Формулювання договору для уникнення трактування як реалізації пального

Замовник не має права передавати пальне підряднику (запрвляти його транспорт), кірм випадку , чітко визначеному в відповідному пункті кодексу (14.1.212) - і такий відпадок відноситься до обробки підрядником сільськогосподарських угідь змовника, тобто виключно для сільськогосподарських робіт.

Див. https://ck.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/489573.html

Таким чином, якщо платник податків буде здійснювати заправку найманого транспорту в паливний бак автомобілів, який буде використовувати за договором підряду, при виконання умов зазначених в підпункті «б» пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то зазначені операції будуть відноситись власного споживання та не будуть реалізацією пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

А якщо хоч одна умова з того пункту не виконана - то це буде для замовника реалізація пального. З відповідними наслідками. В даному випадку не виконується майже жодний пункт з пп. 14.1.212, тому треба змінити цю операцію, щоб повернути її в правове поле.

Як можна вирішити таку ситуацію? Варіантів є декілька. Замовник може передавати талони на пальне. Передача талонів не є передачею пального, що окремо зазначено в конслуьтаціїї https://ck.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/967568.html

Щоб заправка замовником не трактувалася як реалізація пального, у договорі доцільно оформлювати це не як передачу пального перевізнику, а як забезпечення виконавця пальним (паливними картками/талонами) для надання послуг або через конструкцію використання матеріалу замовника.

Найбезпечніше у договорі передбачити, що замовник забезпечує виконання транспортних послуг власним пальним шляхом надання паливних карток або талонів для заправки транспортних засобів виконавця виключно з метою виконання договору доставки бетону. Доцільно прямо прописати, що пальне не передається у власність перевізнику, не є оплатою послуг, не є окремим предметом поставки, а використовується виконавцем як матеріал замовника при наданні послуг. Такий підхід узгоджується з Цивільним кодексом України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863, зокрема з конструкцією виконання робіт із матеріалу замовника.

У договорі доцільно передбачити, що вартість транспортних послуг визначається без урахування вартості пального, а забезпечення пальним є окремою умовою виконання договору і не є компенсацією чи продажем пального. Також варто прописати обов’язок виконавця звітувати про використання пального (наприклад, за маршрутами, ТТН, рапортами, подорожніми документами).

Такий підхід важливий з урахуванням визначення реалізації пального у пп. 14.1.212 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text, щоб не виникало підстав трактувати це як операцію з реалізації пального.

Окремо можна оформити передачу паливних карток актом приймання-передачі та щомісячні звіти про використання пального, а списання пального у замовника підтверджувати актами списання.

Альтернативно можна розглядати договір оренди транспортного засобу з екіпажем або без екіпажу, де прямо передбачити, що витрати на пальне несе замовник. Але якщо саме надаються транспортні послуги, конструкція «матеріал замовника» зазвичай практичніша.

Не варто прописувати це як «замовник передає пальне перевізнику» або оформлювати фізичний відпуск пального як самостійну передачу, бо саме це може створювати ризик трактування як реалізації пального.

До договору можна закласти формулювання на кшталт: замовник забезпечує виконавця пальним (через паливні картки/талони) виключно для виконання послуг за цим договором; право власності на пальне до виконавця не переходить; пальне є матеріалом замовника і не є предметом купівлі-продажу чи поставки між сторонами.

Раді допомогти, звертайтесь ще!