Списання переплати за прибутком по закритим банкам України

Кошти у банку, щодо якого розпочато процедуру ліквідації, визнаються дебіторською заборгованістю банку перед підприємством та переводяться з рахунку грошових коштів у дебіторку (Дт 377 Кт 311) відповідно до п. 7 НП(С)БО 10.

Оскільки початок ліквідації свідчить про ризик неповернення коштів, така заборгованість є сумнівною і підприємство повинно створити резерв сумнівних боргів (Дт 944 Кт 38) згідно з НП(С)БО 10 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99#o14, крім випадків, коли воно має право не формувати резерв (мікропідприємства, єдинники, неприбуткові - НП(С)БО 25).

Для податку на прибуток об’єкт оподаткування визначається за правилами пп. 134.1.1 ПКУ, тому застосовуються різниці, передбачені п. 139.2 ПКУ: при створенні резерву фінрезультат збільшується (пп. 139.2.1 ПКУ), а при списанні безнадійної заборгованості - зменшується (пп. 139.2.2 ПКУ).

Заборгованість банку визнається безнадійною лише за наявності ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ, зокрема у разі ліквідації боржника (пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ).

Ліквідація банку вважається завершеною тільки з дня внесення запису про припинення юридичної особи до ЄДР (ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121), і саме в цьому періоді підприємство має право списати заборгованість.

До внесення такого запису, навіть якщо банк перебуває у процедурі ліквідації та включений до реєстру кредиторів ФГВФО, заборгованість не вважається безнадійною для податкових цілей і не дає права на зменшення податку на прибуток.

Строк позовної давності в цій ситуації зазвичай не застосовується, оскільки включення підприємства до реєстру акцептованих вимог кредиторів означає реалізацію права на примусове стягнення заборгованості.

Отже, кошти у ліквідованому банку можна списати в бухгалтерському обліку після завершення ліквідації, а податкові витрати та зменшення податку на прибуток виникають лише у періоді внесення до ЄДР запису про припинення банку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!