Як уникнути ведення обліку товарно-матеріальних запасів
Уникнути ТЗВ не вийде
До ТЗВ включають витрати:
1) на транспортування придбаних запасів — оплата тарифів (фрахту) транспортним організаціям і витрати на транспортування власним транспортом. Причому байдуже, яким саме видом, бо, як сказано в П(С)БО 9, “усіма видами транспорту”. Наприклад, якщо підприємство використовує власні вантажівки для доправлення запасів від постачальника, то вартість ПММ, оплату праці водіїв з відповідними нарахуваннями ЄСВ, амортизацію та інші витрати на утримання автотранспорту відносять до ТЗВ;
2) на вантажно-розвантажувальні роботи, пов’язані із придбанням запасів, — послуги сторонніх організацій (портів, залізниць тощо) або оплата праці співробітників самого підприємства, амортизація та інші витрати на утримання й експлуатацію вантажного обладнання;
3) на заготівлю запасів — витрати на утримання заготівельних підрозділів (контор і складів, пунктів приймання вторсировини); виплати посередникам й агентам, пов’язані із закупівлею запасів; витрати на організацію закупівлі сільгосппродукції в населення та суб’єктів господарювання;
4) на страхування ризиків під час транспортування запасів від постачальників — ризики пошкодження або знищення запасів,а також ризики відповідальності перед третіми особами у разі завдання їм шкоди внаслідок перевезення, зокрема, обов’язкове страхування відповідно до законодавства України або інших держав, територією яких здійснюється перевезення. Наприклад, відповідальність суб’єктів перевезення небезпечних вантажів, згідно зі ст. 22 Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 06.04.2000 р. № 1644-III, належить до обов’язкового страхування. Витрати на таке страхування запасів включають до ТЗВ.
Отже, повністю відмовитись від обліку ТЗВ неможна Ви можете застосовувати прямий метод, щоб уникнути щомісячних розрахунків середнього відсотка ТЗВ. Вибір підприємством порядку обліку й розподілу ТЗВ, ведення субрахунку обліку ТЗВ закріплюють розпорядчим документом про облікову політику (п. 2.1 Методрекомендацій № 635, п. 1.4 Методрекомендацій № 2) ідентифікований підхід (пряме включення) доцільно застосовувати, якщо можна достеменно визначити суми ТЗВ, які безпосередньо належать до придбаних запасів. А якщо ТЗВ пов’язано з доставкою декількох найменувань, груп, видів запасів під час їх оприбуткування, то їх суму ліпше узагальнювати на окремому субрахунку.
Якщо товар придбавається і відразу від постачальника перевозиться покупцеві, без завезення на власний склад, можна спробувати скористатися нормою п. 19 НП(С)БО 16, де сказано, що витрати на транспортування товарів відповідно до умов договору (базису) поставки з покупцем включаються до складу витрат на збут. Тож якщо за договором з покупцем підприємство власним коштом має доставити товар покупцеві, транспортні витрати, включаючи вартість палива, можна спробувати включати до витрат на збут. Хоча є конкуруюча норма п. 9 НП(С)БО 9, якою транспортні витрати на транспортування придбаних товарів включаються до первісної вартості товарів. Яку з цих двох норм обрати в розглядуваній ситуації, в НП(С)БО нічого не сказано. Тому, як вже сказали, на цій підставі підприємство може обрати варіант з витратами на збут. Додатково можна це закріпити в наказі про облікову політику. Але якщо підприємство доставляє товар на власний склад, а потім з власного складу покупцеві, то тут вже без варіантів - транспортування на власний склад включається до первісної вартості товарів. А із власного складу до покупця - до витрат на збут.
Раді допомогти, звертайтесь ще!
