Оплата проїзду працівника: податкові нюанси службових поїздок

Визначення «відрядження» міститься в Інструкції № 59

В законодавстві не наведено законодавчого визначення терміну «відрядження». Єдиний документ, що містить таке визначення – це документ, що є обов’язковми для бюджетних підприємств та установ. Це Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, наказ МФК від 13.03.1998 № 59 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98

Формально, поїздка за розпорядженням керівника до іншого населеного пункту є відрядженням. Для відряджених в ст.121 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719 передбачено трудові гарантії: добові, проїзд, проживання та оплата виконаної у відрядженні роботи не нижче середнього заробітку.

Не вважається відрядженням роз’їзний характер роботи працівника (п. 2 розд. I Інструкції № 59), відповідно, добові не виплачуються. Водночас таким працівникам може бути встановлено відповідну надбавку.

Отже під час перевірок Держпраці відрядження на контролі. Звісно, Положення може передбачати особливості визначення відрядження, приміром відстань поїздок, що не є відрядженням. Але слід врахувати при цьому, що ризик різночитання в цьому питання за контролерами можливий.

В п. 170.9 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 передбачено звільнення від оподаткування вартості квитків на проїзд у відрядження.

Якщо поїздка не вважається відрядженням, оплата квитка утворює допблаго з метою оподаткування (пп. «е» пп .164.2.17 ПКУ).

База нарахування ПДФО розраховується із коефіцієнтом 1,219512 (п.164.5 ПКУ). ВЗ розраховується без коефіцієнта.

Раді допомогти, звертайтесь ще!